ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/16509/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу і податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року позивач, Приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу №1617/6/31-00-13-01-06 від 06.02.2023;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0000002-01301-3100 від 27.03.2023.
Разом із позовом, Приватним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №4» подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1617/6/31-00-13-01-06 від 06.02.2023 про опис майна в податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу №1617/6/31-00-13-01-06 від 06.02.2023 та визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0000002-01301-3100 від 27.03.2023;
- зупинення дії податкової вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000002-1301-3100 від 27.03.2023 до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу №1617/6/31-00-13-01-06 від 06.02.2023 та визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0000002-01301-3100 від 27.03.2023;
- заборони Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії з виконання рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1617/6/31-00-13-01-06 від 06.02.2023 про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги №0000002-01301-3100 від 27.03.2023 до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу №1617/6/31-00-13-01-06 від 06.02.2023 та визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0000002-01301-3100 від 27.03.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» про забезпечення позову.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, апелянт наголошує, що судом не було враховано очевидну протиправність оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів з огляду на відсутність рішення у справі №320/6464/23, в межах якої здійснюється узгодження грошового зобов'язання та встановлення факту наявності у позивача податкового боргу. Підкреслює, що судом залишено поза увагою співмірність визначених позивачем заходів забезпечення позову з огляду на те, що у випадку вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення податкового боргу, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат з метою повернення надміру сплачених коштів, а вжиття саме по собі вжиття відповідних заходів не призведе до порушення прав держави. Стверджує, що суд безпідставно не надав оцінку нормам п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, які дозволяють стягнення коштів за рахунок готівки та з рахунків платника виключно за рішенням керівника без звернення до суду. Зауважує, що заходи, про вжиття яких просить позивач, фактично спрямовані на збереження існуючого становища і на мають своїм наміром вирішення справи до розгляду її по суті. Окремо звертає увагу, що після постановлення оскаржуваної ухвали 26.05.2023 відповідачем було видано платіжну інструкцію на примусове списання (стягнення) коштів з позивача, яка з 05.06.2023 виконується обслуговуючими банками шляхом списання коштів з рахунків товариства.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, податкової вимоги та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що на час прийняття оскаржуваної вимоги сума грошового зобов'язання, самостійно визначена платником податків, була узгодженою та своєчасно не сплаченою, що свідчить про безпідставність доводів апелянта про очевидну протиправність спірних індивідуальних актів, адже і рішення про опис майна у податкову заставу складалося також у зв'язку з виникненням податкового боргу. При цьому, за твердженням відповідача, не впливають на правомірність згаданих рішень та вимоги висновки суду у справі №320/6464/23, оскільки неможливість виконання платником податків свого обов'язку не звільняє контролюючий орган від кореспондуючого обов'язку з прийняття спірних індивідуальних актів. Окремо зауважує, що контролюючим органом здійснювалися заходи із стягнення коштів до моменту відкриття провадження у справі №320/16509/23. Крім іншого зазначає, що будь-яких аргументів на спростування правильності висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заява ПрАТ «Домобудівний комбінат №4» про забезпечення позову була обґрунтована тим, що, по-перше, грошове зобов'язання платника податків до результатів судового оскарження рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого обов'язку є неузгодженим, що свідчить про очевидну протиправність оскаржуваних рішення і вимоги, по-друге, вжиття заходів забезпечення позову є необхідним з огляду на те, що подальше відновлення прав позивача вимагатиме значних зусиль та витрат часу і коштів через складність і тривалість процедури повернення з бюджету безпідставно стягнутих коштів, по-третє, стягнення дванадцяти мільйонів податкового боргу значно вплине на фінансове становище платника податків та може мати своїм наслідком фактичне припинення здійснення ним господарської діяльності, по-четверте, за вказаних обставин контролюючий орган вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу, у той час як тимчасове зупинення можливості вчинення таких дій шляхом вжиття заходів забезпечення позову не може вважатися неспівмірним.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та зазначив, що перевірка правомірності рішення та вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на етапі розгляду заяви про забезпечення позову до подачі позову є фактично вирішенням справи по суті, що не узгоджується меті та інституту забезпечення позову.
Суд першої інстанції вказав, що в заяві про забезпечення позову, яка подана до подачі позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апелянт зазначає, що оскаржувані вимога та рішення є очевидно протиправними з огляду на відсутність висновків суду про наявність у платника податків підстав стверджувати про неможливість виконання податкового обов'язку, вчинення податковим органом дій, спрямованих на стягнення податкового боргу, у випадку задоволення позовних вимог потребуватиме значних зусиль і витрат для відновлення попереднього становища, стягнення більш ніж дванадцяти мільйонів гривень за рахунок коштів і майна позивача призведе до зупинення його господарської діяльності, і таке стягнення в частині коштів може здійснюватися без рішення суду, а починаючи з 26 травня 2023 року відповідачем вчиняються дії, спрямовані на погашення податкового боргу.
Надаючи оцінку відповідним доводам апелянта, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішення є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 804/8343/17.
Матеріали справи свідчать, що наведені позивачем у заяві мотиви необхідності вжиття заходів забезпечення позову з підстав наявності ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішення та вимоги відповідача, за своєю суттю є підставами позову, а відтак оцінка їх обґрунтованості повинна надаватися під час розгляду справи по суті. В іншому випадку, вжиття заходів забезпечення позову з цих підстав свідчило б про надання судом оцінки аргументів позивача до вирішення справи по суті, що прямо суперечить меті інституту забезпечення позову.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ПрАТ «Домобудівний комбінат №4» як до позовної заяви, так і до заяви про забезпечення позову, окрім копій оскаржуваних рішення про опис майна у податкову заставу і податкової вимоги, а також копій адміністративного позову та ухвали про відкриття провадження у справі №320/6464/23 та листів від 16.02.2023 №23-26 і від 22.03.2023 №3725-31-00-13-01-06, не було додано жодних документів, які б містили відомості про те, що контролюючим органом вчиняються дії, спрямовані на погашення податкового боргу. Не додано товариством до поданої заяви й жодних документів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Тобто, матеріали доданих до заяви про забезпечення позову документів не містять доказів неможливості підприємства, з урахуванням розміру податкового боргу, продовжувати нормально функціонувати та здійснювати господарську діяльність. До того ж, саме рішення про опис майна у податкову заставу ще не свідчить про те, що, зокрема, податковим органом складено акт опису майна у податкову заставу.
Отже, на переконання судової колегії, відповідні обставини не створюють передумов для висновку, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як учасника публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Надання позивачем до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою копії платіжної інструкції відповідача від 26 травня 2023 року на примусове списання (стягнення) коштів з позивача, а також виписок по рахунках, які свідчать про здійснення виконання банками цієї платіжної інструкції, починаючи з 05 червня 2023 року, на переконання судової колегії, жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про відсутність доказів вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на стягнення податкового боргу з позивача, оскільки, як правильно зазначено в оскаржуваній ухвалі від 17 травня 2023 року, при поданні заяви про забезпечення позову такі документи не надавалися. Про те, що на час постановлення судом першої інстанції ухвали від 17 травня 2023 року були відсутні підстави стверджувати, що відповідачем вчинялися дії з погашення податкового боргу позивача, свідчать й відомості наданої на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15 вересня 2023 року відомості інтегрованої картки платника податків.
У розрізі наведеного апеляційний суд зауважує, що процесуальний закон не містить застережень щодо неможливості повторного подання заяви про забезпечення позову після прийняття судом ухвали про відмову у задоволенні вперше поданої.
Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що наслідки від незабезпечення цього позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на погашення податкового боргу, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення його сплати, а в разі задоволення позову звертатися за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
Відтак, на переконання судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив на неподанні позивачем жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів ПрАТ «Домобудівний комбінат №4» стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічна за змістом позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а, від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 25 березня 2020 року у справі № 240/9592/19, від 29 вересня 2022 року у справі №640/24600/20
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії рішення про опис майна у податкову заставу №1617/6/31-00-13-01-06 від 06 лютого 2023 року та податкової вимоги №0000002-1301-3100 від 27 березня 2023 року до набрання законної сили рішенням суду у справі, а також заборона Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання указаних актів за відсутності на час постановлення оскаржуваної ухвали від 17 травня 2023 року об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов'язково будуть здійснені протягом розгляду справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
При цьому, із змісту наданої на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15 вересня 2023 року інтегрованої картки платника податків вбачається, що, починаючи з 15 червня 2023 року податковим органом не здійснювалися заходи із списання з рахунків позивача податкового боргу.
Щодо доводів апелянта про наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень та дій контролюючого органу, то судова колегія вважає за необхідне вчергове звернути увагу, що у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №640/13245/19 Верховний Суд підкреслив, що твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наведені позивачем у заяві мотиви необхідності вжиття заходів забезпечення позову щодо наявності ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень відповідача, за своєю суттю є підставами позову, а відтак оцінка їх обґрунтованості повинна надаватися під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» про забезпечення позову.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна