П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9437/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Турецької І.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року, прийняте у складі суду судді Бездрабка О.І. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Державне підприємство «Одеська залізниця» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управління ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 04.01.2023 № 192/15-32-04-10-17 про застосування до Відокремленого структурного підрозділу Знам'янська дистанція захисних лісонасаджень № 3 Одеської залізниці штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 340 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року позовну заяву Державного підприємства «Одеська залізниця» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.01.2023 р. № 192/15-32-04-10-17 про застосування до Відокремленого структурного підрозділу Знам'янська дистанція захисних лісонасаджень № 3 Одеської залізниці штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 340 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що при рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому судом не надано належної правої оцінки матеріалам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2060-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 внесені зміни у пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу, згідно яких зокрема у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Апелянт зазначає, що норма щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення термінів нарахування, декларуванням та сплати податків і зборів на період дії карантину, на яку посилається позивач, не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. З урахування викладеного, а також того, що позивач підтверджує факт порушення строку подання декларацій з плати за землю за 2022 рік, апелянт вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.11.2022 р. посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю Відокремленим структурним підрозділом Знам'янська дистанція захисних лісонасаджень № 3 Одеської залізниці, за результатами якої складено акт № 13098/15-32-04-10-18/01071930.
Перевіркою встановлено порушення граничних термінів подання податкової звітності з плати за землю за 2022 рік, а саме: податкова декларація з плати за землю за 2022 рік № 1232 подана 18.07.2022 р., а граничний строк її подання - 21.02.2022 р.
Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 22.11.2022 р. № 13098/15-32-04-10-18/01071930 та подав заперечення, які залишені без задоволення згідно листа від 29.12.2022 р. № 11717/КПР/15-32-04-10-06.
На підставі акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2023 р. № 192/15-32-04-10-17 про застосування до Відокремленого структурного підрозділу Знам'янська дистанція захисних лісонасаджень № 3 Одеської залізниці штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 340 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.
Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до ДПС України, згідно рішення якої від 31.03.2023 р. № 8042/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04.01.2023 р. № 192/15-32-04-10-17 без змін.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що астосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за несвоєчасність подання податкової звітності з плати за землю за 2022 рік в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим та порушує принцип стабільності, передбачений пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до положень п.285.1 ст.285, п.286.2 ст.286 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновок щодо допущення позивачем порушення норм податкового законодавства, оскільки 18.07.2022 р. подано податкову декларацію № 1232 з плати за землю за 2022 рік, тобто з порушення граничних термінів подання податкової звітності після набрання чинності 27.05.2022 р. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 р. № 2260-IX.
Відповідно до п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин.
Відповідно до п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 р. № 2260-IX установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Згідно з абз.18 п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
В той же час, відповідно до абз.1, 3 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року; подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов'язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку норми п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначають спеціальне (пріоритетне) застосування податкового законодавства на період дії воєнного часу по відношенню до інших положень ПК України, в тому числі й щодо п.52-1 цього підрозділу.
Як вже було зазначено, податкова декларація з плати за землю за 2022 рік була подана 18.07.2022 р., тобто вже у період дії Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 р. № 2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022 р., та яким поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, у тому числі щодо порушення граничних термінів подання податкової звітності, за виключенням тих випадків, коли граничний термін подання податкової звітності припадає на період з 24.02.2022 р. по 27.05.2022 р.
Тобто, Відокремленим структурним підрозділом Знам'янська дистанція захисних лісонасаджень № 3 Одеської залізниці порушено строк подання податкової звітності, за що починаючи з 27.05.2022 р. передбачено відповідальність відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України.
Разом з цим, до 27.05.2022 р. до платників податків, які своєчасно не подали податкові декларації з плати за землю, не застосовувались штрафні санкції в силу положень п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а після 27.05.2022 р. відсутній механізм, який визначає строки подання податкових декларацій за поточний (2022) рік, які не були своєчасно подані до запровадження воєнного стану (24.02.2022 р.).
Виходячи з наведеного, нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 р. № 2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022 р., платникам податків не було надано перехідного періоду, достатнього для подання податкової звітності з плати за землю за поточний (2022) рік, граничний термін подання якої припадав на період до 24 лютого 2022 року (21.02.2022 р.), яка не була подана своєчасно, відповідальність за що до 27.05.2022 р. не застосовувалася у зв'язку з дією мораторію, встановленого на період дії карантину.
Колегія суддів вважає, що вказана ситуація є законодавчим упущенням, що призводить до різного регулювання одних правовідносин та можливості застосування відповідальності за їх можливе порушення.
Фактично норми підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України суперечать нормам пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що полягає у тому, що незважаючи на положення, що встановлені у підпункті 52-1, у податкового органу є право застосовувати санкції за будь-які порушення починаючи з 27.05.2022 року. Такий підхід законодавця створює для платників податків ситуацію правової невизначеності, що з урахуванням введеного правового режиму воєнного стану є додатковим та надмірним тягарем.
На думку колегії суддів, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності, тому що Законом №2260 було скасовано право, яким підприємство користувалося до того часу та не було надано часу для вчинення дій щодо своєчасного подання податкової звітності за період карантину без застосування фінансових санкцій.
Принцип стабільності податкового законодавства слугує реалізації правової визначеності. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. У рішенні ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не лише майна, а й «виправданих очікувань» від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства» від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном) вважається, зокрема, «законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право».
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 120/4975/22 висловив правову позицію, згідно якої перешкодою для належного виконання законодавства може бути недосконалість нормативного регулювання, яке встановлює підстави та порядок притягнення до відповідальності (lex imperfecta).
Крім того, відповідно до пунктів 1-4 Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) про адміністративні санкції (on administrative sanctions) адміністративні санкції можуть бути накладені органами публічної влади у вигляді штрафу чи будь-якого іншого заходу фінансового чи нефінансового характеру, проте під час застосування адміністративних санкцій необхідно дотримуватися, зокрема, таких умов: адміністративні санкції повинні бути передбачені національним законодавством і бути пропорційними фактичному порушенню; орган публічної влади повинен встановити як факт порушення адміністративної норми права, так і підстави для відповідальність певної особи; адміністративні санкції неможливо накладати у зв'язку з діяльністю особи, якщо така діяльність на момент її вчинення була законною або не суперечила відповідній адміністративній практиці.
Суд враховує, що відповідно до абз.1-4 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на час подання декларацій - 18.07.2022 р.) застосування відповідальності та строків виконання податкових зобов'язань ставиться у залежність від можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо подання податкових декларацій.
Згідно абз.8 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Суд зазначає, що законодавством станом на час подання декларації позивачем, яка була предметом перевірки, не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, оскільки "Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України" та "Переліків документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента" були затверджені наказом Міністерства фінансів від 29.07.2022 р. № 225 та набрали чинності 06.09.2022 р., тобто вже після подання декларацій, що були предметом перевірки.
Таким чином, вказане правове регулювання позбавило позивача права, у разі необхідності, довести неможливість виконання платником податків обов'язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України станом на дату подання податкових декларацій.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в умовах дії карантинних обмежень та введення воєнного стану, з огляду на діюче станом на час подання декларації законодавство, позивач опинився в ситуації правової невизначеності.
Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що незважаючи на умови дії карантинних обмежень та введення воєнного стану позивачем було виконано податковий обов'язок щодо подання податкової декларацій з плати за землю за 2022 рік.
Таким чином, в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасного подання податкової декларації позивачем відбулося не з вини останнього, а ним вживались відповідні заходи щодо їх подання, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.
Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Суд також враховує принципи податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України).
Згідно з п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, юридична конструкція норми п.56.21 ст.56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом.
При цьому, тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 р. у справі № 380/671/20.
З огляду на встановлені обставини справи та їх нормативне регулювання в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за несвоєчасність подання податкової звітності з плати за землю за 2022 рік в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є неприпустимим, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: І. О. Турецька
Суддя: Л. Є. Зуєва