П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/8900/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Турецької І.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, прийняте у складі суду судді Біоносенка В.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №3 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 29.06.2023 за номером 948040141339 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, скасувавши зазначене рішення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.01.2023 ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 відсотка суддівської винагороди, зазначеної у довідці за номером 7/1-718/23, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївської області 15.06.2023, яка складає 159429,60 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд довільно трактував норми законів без їх системного аналізу та без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Зокрема, апелянт зазначає, що ст. 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судці встановлюється виключно законом про судоустрій, при цьому розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апелянт вказує, що зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди на момент виникнення спору, не вносилися, тож відсутні законні підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Водночас, апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду, звертає увагу, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, передбачені частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Крім того, апелянт, з метою належного захисту його прав та убезпечення відповідача від неправомірних дій, просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, виходячи із 94 відсотків суддівської винагороди.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано до суду відзив на апеляційну скарга, в якому вказано про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-VIII ОСОБА_1 звільнений з посади судді Корабельного районного суду м. Миколаєва у відставку та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці.
В червні 2023 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про видачу довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
15 червня 2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видано Довідку №7/1-718/23, відповідно до якої визначено суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січень 2023 року складає 2684,00 гривень.
23 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 15.06.2023 №71/1-718/23.
За принципом екстериторіальності, заява ОСОБА_1 була передана для вирішення Головному управління Пенсійного фонду України в Київській області.
29 червня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області розглянуло зазначену заяву ОСОБА_1 та ухвалило Рішення про відмову в перерахунку пенсії №948040141339.
Зазначене рішення вмотивоване тим, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становив 2102,00 гривень. Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня 2023 року також становив 2102, 00 гривень. Таким чином, розмір складових суддівського винагороди судді після 18.02.2020 не змінювалися, у зв'язку з чим немає підстав для перерахунку щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 .
Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684 гривень до щомісячного грошового утримання позивача немає, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області цілком обґрунтовано відмовило позивачу у здійсненні такого перерахунку, оскільки питання визначення розміру суддівської винагороди, є питанням законодавця, а не питанням судової влади, а оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не визнані неконституційними, суд повинен їх застосовувати.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Відповідно до положень ч.3, 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до положень Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
На переконання суду апеляційної інстанції, перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України «Про прожитковий мінімум» є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:
працездатних осіб: 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Ключовим питанням у цій справі є правомірність визначення у довідці розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684,00 грн. та наявність підстав для перерахунку довічного утримання судді у відставці на підстав вказаної довідки.
Колегія суддів наголошує, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач суб'єкти владних повноважень повинні керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум», які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для суддів, при цьому застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні прямо суперечить статті 130 Конституції України.
При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:
- ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);
- ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).
- ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (встановлює перелік до основних соціальних і демографічних груп населення).
Норми права, які містяться у перелічених статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися.
Відтак, неможливо розглядати положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2023 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні не відповідає Конституції України, чим спростовуються висновки суду першої інстанції, що вказана норма не визнавалась неконституційною.
Відповідно до частини 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Варто зауважити, що Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію щодо регулювання подібних правовідносин, зокрема у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21; а також від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22 та від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» було неправомірним.
При цьому, колегія суддів також звертає увагу, що спірні правовідносини врегульовані Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1).
Зокрема, положеннями пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 чітко визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
У даному випадку, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області є єдиним уповноваженим органом, який наділений відповідними повноваженнями щодо визначення складових довідки про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому вказані повноваження не входять до компетенції пенсійного органу.
Апеляційний суд вважає, що отримавши відповідну довідку від уповноваженого органу, пенсійний орган не має права перебирати на себе його дискреційні повноваження та самостійно визначати відповідні складові суддівської винагороди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №948040141339 від 29.06.2023 року про відмову позивачу у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи положення статті 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
На переконання колегії суддів, зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2023 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївської області №7/1-718/23 від 15.06.2023 року та з урахуванням раніше виплачених сум, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.
При цьому, щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно суддівської винагороди підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївської області №7/1-718/23 від 15.06.2023 року.
Відповідно питання щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з мотивів відсутності права не перерахунок внаслідок відсутності зміни відповідних розмірів суддівської винагороди з 01.01.2023 року. Відтак спору щодо відсоткового розміру на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку довічного грошового утримання позивача на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна правова позиція була викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 26 червня 2023 року (справа № 560/4661/21).
Водночас, колегія суддів вважає, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області задоволенню не підлягають, оскільки заява позивача від 23 червня 2023 року, щодо якої заявлені позовні вимоги, розглядалася іншим органом Пенсійного фонду України, оскаржене рішення також прийнято іншим органом Пенсійного фонду України, який в разі скасування такого рішення уповноважений вчиняти відповідні дії щодо заяви позивача, що стала підставою для прийняття такого рішення.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 23 червня 2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо виконання даної постанови саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, як визначений суб'єкт призначення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн., який було сплачено згідно платіжних документів №0.0.3080777400.1 від 05.07.2023 року. За подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у сумі 1610,40 грн., який було сплачено згідно платіжного документу №42335606 від 12.09.2023 року. Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог, розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №948040141339 від 29.06.2023 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2023 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївської області №7/1-718/23 від 15.06.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: І.О. Турецька
Суддя: Л. Є. Зуєва