П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8999/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Турецької І.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року, прийняте у складі суду судді Єфіменка К.С. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації», в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не підготовлення та не направлення документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідні документи для призначення пенсії ОСОБА_1 згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Центр пробації» звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини справи, не надано їм належну правову оцінку, порушено норми матеріального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано при винесенні рішення, що відповідно до пункту 21 Постанови № 393 (доповнено постановою Кабінетом Міністрів України від 16.02.2022 № 119) для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Апелянт вважає, що оскільки станом на день звільнення Позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила 24 (двадцять чотири) роки 07 (сім) місяців 14 (чотирнадцять) днів, права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262 він не має. Апелянт стверджує, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 22.04.1996 року по 16.05.1996 рік працював у військовій частині № НОМЕР_1 , з 20.12.1997 року по 31.11.1998 рік працював у військовій частині № НОМЕР_2 , з 01.07.1999 року по 22.08.2015 рік працював в органах внутрішніх справ, та 13.11.2015 року по 07.10.2022 рік працювала в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до чого його вислуга років становить 24 роки 07 місяців 14 днів (двадцять чотири роки сім місяців чотирнадцять днів), що в пільговому обчисленні становить 26 років 11 місяців 02 дні (двадцять шість років одинадцять місяців два дні) про що є відповідні записи в його трудовій книжці.
В наказі ДУ «Центр пробації» № 481/К від 04.10.2022 року зазначається, що ОСОБА_1 звільнений на підставі п. 5 ст. 23 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України) та п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
В даному Наказі зазначається, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 24 роки 07 місяців 14 днів (двадцять чотири роки сім місяців чотирнадцять днів), що в пільговому обчисленні становить 26 років 11 місяців 02 дні (двадцять шість років одинадцять місяців два дні).
17.04.2023 року Позивач в особі представника звернувся до ДУ «Центр пробації» із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Одеській області всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії.
Однак, Відповідач своїм листом № 69/72-ЗПІ/10/Ян-23 від 18.04.2023 року відмовив Позивачу посилаючись на те, що його вислуга років на день звільнення становить 24 роки 07 місяців 14 днів.
Вважаючи бездіяльність державної установи «Центр пробації» щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документів для призначення Позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями статті 17-1 Закону№ 2262-ХІІ та підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393. Суд першої інстанції, посилаючи на правові позиції Верховного Суду по справам №750/9775/16-а та № 805/3923/18-а, дійшов висновку, що оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 25 років 06 місяців 26 днів та у календарному обчисленні 19 років 05 місяців 00 днів, відповідач, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із пунктом "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пункту «в» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» чинній на момент звернення позивача із заявою щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення пенсії за вислугу років (далі - Постанова № 383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду;
Згідно пункту 2-1 Постанови № 393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови № 393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років.
Посилаючись на приписи статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду по справам №750/9775/16-а та № 805/3923/18-а. У зазначених постановах колегії суддів суду касаційної інстанції дійшли висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Водночас, колегія суддів зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду по справам №750/9775/16-а та №805/3923/18-а ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22 та 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22 у яких, серед іншого, Верховний Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що вислуга років позивача складає: календарна - 24 роки 07 місяців 14 днів, а в пільговому обчисленні становить 26 років 11 місяців 02 дні.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що свідчить про відсутність правих підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: І.О. Турецька
Суддя: Л.Є. Зуєва