Запорізької області
Іменем України
25.10.07 № 9/525/07-АП
суддя
За позовом Приватного підприємства “ВТФ Омега», м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 50, оф. 502
До Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 4
Про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000252301/0 від 15.03.2007р., № 0000252301/1 від 16.04.2007р., № 0000252301/2 від 08.06.2007р., № 0000252301/3 від 22.08.2007р.
Суддя Нечипуренко О.М.
Секретар Младенов О.П.
Представники сторін:
Від позивача -Острогляд Н.В. (дов. № б/н від 01.08.2007р.)
Від відповідача -Касюкіна Г.О. (дов. № 23045 від 13.10.2006р.),
Рожук Д.В. (дов. № 815 від 18.01.2007р.)
Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень №0000252301/0 від 15.03.2007р., №0000252301/1 від 16.04.2007р., №0000252301/2 від 08.06.2007р., якими позивачу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 335,00 грн., у т.ч. за основним платежем -6 890,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3 445,00 грн.
07.09.2007р. судом, на підставі ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі №9/525/07-АП.
У судовому 25.10.2007р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, з підстав, викладених у позовній заяві просить також скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252301/3 від 22.08.2007р.
Уточнення прийнято судом.
У судовому засіданні 25.10.2007р., відповідно до ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним :
“Згідно до статутних документів ПП «ВТФ «Омега», основним видом діяльності підприємства є торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Відповідно до Договору № 366 від 01.09.2005 р. ПП «ВТФ «Омега»отримало послуги з проведення маркетингових досліджень продуктів харчування.
В свою чергу, «маркетинг - комплексна система заходів щодо організації управління виробничо-збутовою діяльністю на основі вивчення ринкових проблем». Саме здійснення таких заходів було предметом зазначеного договору.
Вказані дослідження безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства - з підготовкою, організацією, продажем продукції, мета якої є отримання доходу.
Разом з тим, відповідно до пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", «датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку: або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)».
Отже, Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»не ставить віднесення сплачених сум до валових витрат в залежність від способу (засобу) використання - достатньою є підстава - понесення витрат протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Щодо посилання відповідача на 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку підприємств, слід зазначити, що на підтвердження валових витрат підприємства були надані документи, які підтверджують факт отримання послуг відповідно до умов договору №366 від 01.09.2005 р., оплату послуг наданих ПП «Юкон», зокрема - акти приймання-передачі наданих послуг б/н від 30.11.2005 року, податкова накладна № 301105 від 30.11.2005р., платіжне доручення №1016 від 29.11.2005 р.
З огляду на викладене, вважаємо висновок перевіряючих про неправомірність віднесення ПП «ВТФ «Омега»до складу валових витрат сум, сплачених за Договором № 366 від 01.09.2005р., необґрунтованим.»
Відповідач проти позову заперечує, вказує наступне :
“ПП "ВТФ Омега" в порушення п. 5.1. п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат витрати за маркетингові послуги у 4 кварталі 2005 р. у сумі 33072,00 грн., у т ч. ПДВ 5512,00 грн., згідно актів приймання-передачі послуг б/н від 30.11.2005р., вважаючи що вони мають зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.
В своєму позові Позивач наголошує на тому, що надання маркетингових послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.2005р., податковою накладною та платіжним дорученням роблячи висновок про правомірність віднесення таких послуг до валових витрат, тобто понесення витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), при цьому не зазначає якими саме доказами, підтверджується отримання ним результатів таких послуг та їх використання у власній господарській діяльності.
Однак, для підтвердження факту здійснення господарської операцій підприємством надано лише акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2005р, в якому зазначено тільки вартісний вираз маркетингових послуг, будь-якого первинного документу, який би містив відомості про господарську операцію (зміст та обсяг, одиниці виміру) та підтверджував її здійснення до перевірки не надано.»
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників, суддя
Приватне підприємство “ВТФ Омега», м. Запоріжжя -є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності та платником податків.
Як свідчать обставини справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ПП “ВТФ Омега» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.09.2006р., за результатами проведеної перевірки складено Акт № 19/23-1/24910586 від 21.02.2007р.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000252301/0 від 15.03.2007р., яким ПП “ВТФ Омега» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10335.00 грн. (в т.ч. 6890.00 грн. основний платіж та 3445.00 грн. штрафної (фінансової) санкції.
Не погодившись із прийнятим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
За результатами адміністративного оскарження до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, ДПА у Запорізькій області, ДПА України, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, відповідно №0000252301/1 від 16.04.2007р., №0000252301/2 від 08.06.2007р., № 0000252301/3 від 22.08.2007р.
Отже, на момент розгляду спору податкові повідомлення-рішення не є зміненими або скасованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав :
Порядок формування суми валових витрат у податковому обліку визначено ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначені витрати повинні мати безпосередній зв'язок із господарською діяльністю платника податку.
Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до абзацу четвертого п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як свідчать матеріали справи, плановою документальною перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.1. п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат витрати за маркетингові послуги у 4 кварталі 2005 р., згідно актів приймання-передачі послуг б/н від 30.11.2005р., які не мають зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та по яких документально не підтверджено зв'язок з виробничою діяльністю (доцільність їх використання та взагалі необхідності проведення таких маркетингових досліджень) у сумі 33072,00 грн., у т ч. ПДВ 5512,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, ПП "ВТФ Омега" (Замовник) укладено з ПП "Юкон" (Виконавець), договір №366 від 01.09.2005р. про надання маркетингових послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується по Завданню Замовника надати послуги по маркетинговому дослідженню за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому Договорі.
Об'єктом маркетингового дослідження за договором є: продукти харчування торгівельних марок "Бабусін продукт"', "Клінське". "Щедрий Дар", "Прокь", "Роял Кейк". "ОПК" "Леополіс", "Михалич", "Бофмар", "А8Р" "Бахмач", "Фрутико".
Згідно умов договору, зокрема, п.2 договору, маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками :
Можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, щодо якої проводяться маркетингові дослідження;
Визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку;
Загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела надходження товарів);
Загальна характеристика обігу аналогічної об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяги, пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.);
Розрахунки цін. відомості про їх динаміку за період з 01.09.2005р. по 30.11.2005р.;
Ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.);
Ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники):
Попит на продукцію, перспективи його розвитку;
Відомості про потенційних споживачів;
Можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній;
Прогноз стану кон'юнктури на термін на один рік;
Стан і практика застосування господарського законодавства.
При здачі результатів досліджень Сторони складають у 2-х примірниках акт приймання-передачі виконаних робіт (по одному примірнику для зберігання).
Загальна сума послуг по договору складає 33072,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 5512.00 грн.
На виконання договору №366 від 01.09.2005р. Виконавець зобов'язаний надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до п. 2 цього ж договору, навести в результатах досліджень, адреси, приклади розрахунків, схеми та ін.
Як свідчать матеріали перевірки, зазначені результати до перевірки не надані, будь-яких пояснень щодо наявності таких результатів (звітів) посадовими особами ПП "ВТФ Омега» не надано. "Маркетингові дослідження ринку продуктів харчування" повністю не відповідають умовам договору про надання маркетингових послуг, тобто роботи, визначені п. 2 договору не виконані, за відсутності таких результатів неможливо встановити, яка робота проведена, відсутня будь-яка інформація зокрема: щодо найменувань, характеристики, відсутні цифрові дані, розрахунки, схеми, посилання на будь-які інформаційні джерела, тощо.
Тобто, враховуючи вказані обставини, суд вважає правомірним висновок податкової про відсутність доцільності та необхідності проведення маркетингових досліджень, що є наслідком відсутності інформації, яку можливо використати Замовнику у межах господарської діяльності підприємства, та не підтверджено зв'язок отриманих маркетингових послуг з виробничою діяльністю.
Позивач наголошує на тому, що надання маркетингових послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.2005р., податковою накладною та платіжним дорученням, вважаючи правомірним віднесення таких послуг до валових витрат, тобто понесення витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), але не зазначає якими саме доказами, підтверджується отримання ним результатів таких послуг та їх використання у власній господарській діяльності.
Зазначені документи не можна вважати належними первинними документами на підтвердження валових витрат, зважаючи на таке :
Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як зазначено вище, відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та згідно наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. №88, затвердженого Мінюстом України 05.06.1995р. за №168/704, бухгалтерський та податковий облік осіб здійснюється на підставі документів.
Згідно названих нормативних актів, документом слід визнати відомості на паперовому або машинному носії інформації, що за формою відповідають певним критеріям.
Відповідно до п. 2.4 ст. 2 названого Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995 р. за № 168/704 встановлено :
п.п.1.1 п.1 Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднання та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі-підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі-установи);
п.п.1.2 п.1 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення».
Згідно з п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Для підтвердження факту здійснення господарської операцій підприємством надано лише акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2005р, в якому зазначено тільки вартісний вираз маркетингових послуг, будь-якого первинного документу, який би містив відомості про господарську операцію (зміст та обсяг, одиниці виміру) та підтверджував її здійснення до перевірки не надано, а тому такі проведені дослідження не несуть інформації, яку можливо використати у межах господарської діяльності підприємства, що ставить під сумнів доцільність та необхідність надання таких послуг.
Як було зазначено вище, пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає визначення поняттю валові витрати виробництва та обігу -як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до абзацу четвертого п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, висновки податкової про безпідставність віднесення суми 33072,00 грн. до складу валових витрат обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 162 КАС України, суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку влади.
У зв'язку із викладеним вище у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000252301/0 від 15.03.2007р., №0000252301/1 від 16.04.2007р., №0000252301/2 від 08.06.2007р., №0000252301/3 від 22.08.2007р., яким позивачу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 335,00 грн., у т.ч. за основним платежем -6 890,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3 445,00 грн. слід відмовити.
На підставі викладеного вище , у задоволення позову слід відмовити.
Судові витрати позивача віднести на останнього.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову підписано _02.11.2007р.
Суддя О.М. Нечипуренко