83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.11.07 р. Справа № 44/316пн
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою державного підприємства «Макіїввугілля» (представник Черемісіна К.А., довіреність 08-81/1585 від 11.12.06 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс» (представник Грановська Н.Л., довіреність від 05.08.07 року), про розірвання договору оренди від 27.11.02 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Барс» та державним підприємством «Макіїввугілля», а також про зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно площею 663,6 м2, розташоване за адресою місто Макіївка, площа Радянська 2,
Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс» (далі - Товариство) про розірвання договору оренди від 27.11.02 року (далі - Договір), укладеного між Товариством та попередником Підприємства відкритим акціонерним товариством державною холдинговою компанією «Макіїввугілля» (далі - Компанія), а також про зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно площею 663,6 м2, розташоване за адресою місто Макіївка, площа Радянська 2 (далі - Приміщення). Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на приписах статей 773, 774 та 783 ЦК України, зокрема, позивач вважає, що Приміщення використовується не за призначенням (фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність), не дотримано умов Договору відносно страхування Приміщення, окрім того, відповідач передав значну частину Приміщення в суборенду без дозволу Підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та висунув контраргументи проти заперечень відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та вказав, що не зважаючи на закінчення строку дії ліцензії Товариства на здійснення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльність - відповідач продовжує використовувати Приміщення за цим призначенням, здійснюючи бойову підготовку власного персоналу, який займається охоронною діяльністю, а також передавши частину приміщень суборендарям для використання у якості тренувальної бази із занять спортом та танцями. Товариство надало документи щодо проведення занять з підготовки власного персоналу, договори суборенди та докази проведення спортивних занять та змагань у Приміщенні (у тому числі аудіовізуальні), а також вказало на укладення договорів страхування та правомірність передачі частини Приміщення в суборенду в силу пункту 6.6 Договору.
В порядку статті 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 31.10.07 року - до 06.12.07 року.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємства не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Господарським судом Донецької області у справі № 44/360пн на теперішній час вже встановлено низку фактів, які мають істотне значення для оцінки правовідносин у поточному спорі, зокрема:
ь факт укладення 27.11.02 року між Підприємством та Компанією Договору, який за своїм змістом та своєю правовою природою є угодою майнового найму (оренди) державного майна, що підпадає під правове регулювання норм статей 256-276 ЦК УРСР та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також статей 759-786 ЦК України і статей 283-292 ГК України;
ь факт того, що згідно пункту 1.1 Договору Компанія зобов'язалася надати, а Товариство - прийняти у строкове платне користування Приміщення, яке передане 27.11.02 року за відповідним актом прийому-передачі;
ь факт того, що згідно пункту 2 та 9 наказу Міністерства палива та енергетики № 22 від 23.01.03 року Підприємство є правонаступником Компанії по правах та обов'язках за Договором;
ь факт пролонгації строку дії Договору на передбачених у ньому умовах до 27.11.08 року включно;
ь факт правомірності користування Товариством Приміщенням та факт наявності у Товариства статусу добросовісного користувача.
Резолютивною частиною рішення господарського суду Донецької області від 27.10.06 року у справі № 44/360пн, яке набрало законної сили 07.11.06 року - визнано право Товариства на користування Приміщення на підставі Договору.
Означене судове рішення, по якому брали участь і сторони по справі № 44/316пн, набрало законної сили, тому встановлені ним факти не повинні доводитися знову при вирішенні справи № 44/316пн в порядку статті 35 ГПК України. Сторонами процесу № 44/316пн факти, викладені у судовому рішенні у справі № 44/360пн - в загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами судового рішення у справі № 44/360пн.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівним те, що встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.06 року у справі № 44/360пн факти та обставини не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.
За змістом пункту 1.1 Договору, Приміщення передається в оренду з метою здійснення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності. Зазначений вид діяльності має ліцензуватися відповідно до пункту 51 частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», причому у період з 21.06.02 року до 21.06.05 року Товариство мало офіційний дозвіл (ліцензію АА № 318351 від 03.07.02 року) на здійснення зазначеного виду господарської діяльності.
Наразі, твердження позивача про використання Приміщення не за цільовим призначенням, що в силу статей 773 та 783 ЦК України тягне за собою розірвання Договору - є доказово необґрунтованими.
Зокрема, згідно наданих суду ліцензій АБ № 221666 та АБ № 114315 Товариство має право до 21.01.10 року здійснювати діяльність з надання послуг охорони майна та фізичних осіб. З метою надання таких послуг та підтримання персоналу у відповідній фізичній формі Товариство провадить регулярні заняття з персоналом, а також має у штатному розкладі посади професійних інструкторів зі спорту, на що переконливо вказують посадові інструкції інструкторів зі спорту, інструкції з охорони праці, штатний розклад Товариства, кваліфікаційні свідоцтва та сертифікати тренерів Трубарової О.А. та Андрєєва В.М. (карате-до, дзюдо, айкідо), суборендаря Бартенєвої А. (аеробіка), а також документація щодо проведення занять і заліків з бойової, фізичної та службової підготовки (накази, плани проведення занять, відомості заліків тощо).
На систематичне проведення в Приміщенні спортивних заходів та тренувальних занять вказують численні подяки, дипломи та грамоти, протоколи та заявки на проведення змагань, публікації в засобах масової інформації та надані суду договори суборенди, призначенням яких є надання площі для спортивних та танцювальних послуг. Факти здійснення Товариством та його суборендарями в Приміщенні фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності (у тому числі заняття по карате-до та лао-тай) підтверджені також наданим суду відеоматеріалом та свідоцтвами про реєстрацію об'єднань громадян Донбаської регіональної громадської організації «Федерація бойових мистецтв «Лао-Тай» та Макіївської федерації традиційного карате (суборендарів) № 780 від 25.02.04 року та 87 від 17.07.96 року.
Аналіз вищезазначених письмових та речових доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими, достовірними, як кожний доказ окремо, так і у взаємному зв'язку в їх сукупності. Вони є логічними та послідовними, узгоджуючись між собою та достовірно підтверджуючи використання Приміщення наймачем Товариством за призначенням, наведеним у пункті 1.1 Договору.
Водночас, факт відсутності у Товариства ліцензії на проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності не може вплинути на висновок суду про належне цільове використання відповідачем Приміщення, оскільки правомірність або протиправність безліцензійного здійснення Товариством фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності не є предметом спору, до того ж, Підприємство не є державним органом, уповноваженим перевіряти суб'єктів господарювання на наявність у них відповідних дозволів щодо здійснення ліцензованої господарської діяльності.
Окрім того, пункт 1.1 Договору не вказує певних строків отримання відповідачем ліцензії на здійснення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, наразі Товариство вправі до моменту закінчення строку дії Договору отримати у встановленому порядку відповідну ліцензію.
Посилання позивача на протиправність дій Товариства, яке без дозволу Підприємства передало частину Приміщень у суборенду - є юридично неспроможним, оскільки диспозитивні приписи статті 774 ЦК України дозволяють сторонам у Договорі передбачити можливість передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) без згоди наймодавця. Наразі, право Товариства передавати Приміщення у суборенду без дозволу Підприємства прямо передбачене пунктом 6.6 Договору.
За актом Підприємства від 06.08.07 року, частина Приміщення площею 140,7 м2 використовується під офіс, 106 м2 - під службове приміщення та 42,7 м2 - під гараж. Втім суд вважає, що акт Товариства від 06.08.07 року не заслуговує на увагу як належний та допустимий доказ нецільового використання Приміщення Товариством, оскільки порівняльний аналіз змісту технічного паспорту Приміщення станом на березень 2000 року та станом на травень 2006 рік вказує на існування у спірній будівлі спортивних залів, а також офісних приміщень (кабінетів), допоміжних приміщень та гаражу, як станом на момент передачі Приміщення у оренду в 2002 році, так станом і на теперішній час. Тобто, використання Товариством частини Приміщення (офісу, допоміжних приміщень та гаражу) з виробничої метою (призначенням), яка залишилася незмінною з моменту передачі Приміщення у оренду - не можна вважати використанням Приміщення з метою, що суперечить умовам Договору та його призначенню.
Обґрунтування позову приписами статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» згідно яких Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань (зокрема, невиконання відповідачем зобов'язань застрахувати Приміщення згідно пункту 5.5 Договору) - також є доказово безпідставним.
Зокрема, згідно договорів страхування майна № 901501 від 09.01.03 року, № 907291 від 01.01.04 року, № 1674650 від 14.01.05 року, № 1898822 від 16.01.06 року, № 2078951 від 16.01.07 року - Приміщення є застрахованим у страхувальника ЗАТ «АСКА» на строк до 01.01.08 року. Сумніви позивача у внесенні відповідачем страхових виплат жодним чином не пов'язані з предметом спору та не спростовують презумпції правомірності вищезазначених договорів страхування майна в силу статті 204 ЦК України, наразі згідно наданих суду банківських виписок та платіжних доручень № 20 від 25.01.07 року, № 39 від 31.01.06 року, № 15 від 17.01.05 року, № 12 від 15.01.04 року та № 22 від 20.01.03 року - страхові внески сплачувалися Товариством вчасно.
До того ж, пункт 5.5 Договору не визначає строку укладення Товариством договорів страхування Приміщення, тому, оскільки суду не надано доказів письмового звернення Підприємства до Товариства в порядку частини 2 статті 530 ЦК України з вимогою застрахувати Приміщення, суд вважає, що момент виникнення права Підприємства вимагати укладення договорів страхування Приміщення - на час розгляду судом спору ще не настав.
Таким чином, причиною відмови у задоволенні позову є доказова та правова безпідставність позовних вимог. Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.
На підставі ст.ст.4, 256-276 ЦК УРСР, ст.ст.204, 382, 392, 397, 525, 759-786 ЦК України, ст.ст.283-292 ГК України, ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.1, 2, 22, 27, 35, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову державного підприємства «Макіїввугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс» про розірвання договору оренди від 27.11.02 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Барс» та державним підприємством «Макіїввугілля», а також про зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно площею 663,6 м2, розташоване за адресою місто Макіївка, площа Радянська 2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -господарському суду Донецької області