МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р. № 400/10835/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
30 серпня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 400/35/22;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої, 29.07.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 400/35/22.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач при виконанні постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 400/35/22 виплатив йому індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 04.07.2017 у сумі 35422,39 грн з урахуванням раніше виплаченої суми. Проте, на переконання позивача, відповідач всупереч вимогам статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) не виплатив на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відзиві на позовну заяву від 15.09.2023 відповідач заперечив проти позову і просив суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), і відповідач не відмовляв йому у виплаті відповідної компенсації. Тому право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень, і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідач подав до суду клопотання від 15.09.2023 про витребування доказів у позивача, а саме:
докази його звернення до відповідача із заявою про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
докази письмової відмови відповідача у задоволенні заяви позивача про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Клопотання аргументовано тим, що, на думку відповідача, підставою для вищезазначеної виплати є звернення відповідної особи щодо її виплати. А оскільки відповідач заперечує факт отримання такого звернення, тому він вважає за необхідне витребувати у позивача докази його звернення до відповідача щодо виплати втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відповіді на нього.
20.09.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою запропонував позивачу надати до 05.10.2023 суду такі докази:
а) щодо його звернення до відповідача із заявою про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
б) письмову відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
25.09.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про витребування у відповідача відповідь на заяву позивача від 24.09.2023 щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 400/35/22. Клопотання умотивовано тим, що строк на надання відповідачем відповіді на заяву є тривалим, що унеможливлює надання позивачем відповіді відповідача до суду.
16.10.2023 представник позивача повторно подав клопотання про витребування вищезазначеного доказу. Це клопотання обґрунтовано тим, що відповідачу для надання відповіді на заяву позивача від 24.09.2023 потрібно 20 робочих днів, і у позивача відсутня можливість вплинути на дії відповідача щодо надання вказаної відповіді.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у задоволенні клопотань представника позивача від 25.09.2023 і від 16.10.2023 відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 30.06.2016 по 04.07.2017, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2016 № 137 і від 04.07.2017.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 400/1714/20, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 04.07.2017.
19.06.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 400/35/22 про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 року по 04.07.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 37641,13 гривень, з відрахуванням раніше виплачених сум.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 400/35/22 відповідач нарахував і виплатив 29.07.2023 позивачу індексації грошового забезпечення в розмірі 35422,39 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджується банківською випискою.
Вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити йому також і компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не передбачено компенсацію втрати доходів внаслідок несвоєчасної виплати їм грошового забезпечення. Проте, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм законодавства про працю як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Аналогічний правовий висновок щодо поширення на правовідносини проходження військової служби загальних норм трудового законодавства викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 і від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина сьома статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий пункту 4 Порядку № 1078).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з абзацом сьомим пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до абзацу шостого пункту 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 і від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ і пункту 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відтак необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20 і від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.
Суд встановив, що позивач у позовній заяві нічого не вказав про те, чи звертався він до відповідача із зверненням про виплату йому компенсації втрати частини доходів, чи ні.
Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив на тому, що позивач не подавав до нього заяви із відповідним зверненням.
20.09.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою запропонував позивачу надати до 05.10.2023 до суду докази:
а) щодо його звернення до відповідача із заявою про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
б) письмову відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
25.09.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про витребування у відповідача відповідь на заяву позивача від 24.09.2023 щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 400/35/22.
До зазначеного клопотання було додано заяву від 24.09.2023.
Таким чином, позивач звернувся до відповідача про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати вже після подання позову до суду.
На день звернення до суду з цим адміністративним позовом (28.08.2023) позивач не звертався з відповідним зверненням до відповідача, а відповідач, як наслідок, не відмовляв позивачу у здійсненні виплати втрати частини доходів.
Відтак право позивача на день подання ним позову не було порушено відповідачем і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 400/35/22, а також про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 2023 у справі № 400/35/22 - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 18 жовтня 2023 року