ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Львівсправа № 380/13184/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 133950008265 від 22 березня 2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити мені пенсію за віком з 15 березня 2023 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 березня 2023 року № 133950008265, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також оскаржуване рішення), йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - також Закон № 1058), у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. При цьому відповідач-1 оскаржуваним рішенням не зарахував позивачу до пільгового стажу період його роботи згідно з довідками від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 та від 01 жовтня 2021 року № 890, у зв'язку з відсутністю відомостей про тривалість стажу роботи в шкідливих умовах праці та підписанням цих довідок двома особами (відповідно до додатку № 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 повинні бути підписи трьох відповідальних осіб).
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача-1, уважає його таким, що порушує його конституційне право на соціальний захист та пенсійне забезпечення, а відтак підлягає скасуванню з огляду на таке.
Зі змісту вищевказаних довідок, які видані філією ТОВ «Корпорація Казахмис» виробничого об'єднання «Жезказнанцвєтметал», вбачається, що вони стосуються періоду роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 07 вересня 2021 року. У вказаний період позивач працював у Казахстані у ТОВ «Корпорація Казахмис» виробничого об'єднання «Жезказнанцвєтметал» на посаді слюсаря-електрика (електрослюсаря) по ремонту обладнання на підземних роботах шахт і рудників, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови зайнятості на такій посаді повний робочий день під землею. Вказана обставина підтверджується також записами у трудовій книжці позивача.
Позивач стверджує, що надані ним довідки від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 (уточнююча) та від 01 жовтня 2021 року № 890 містять відомості про період його роботи на вищевказаній посаді, шкідливий характер умов праці на такій посаді із зайнятістю на ній повний робочий день під землею, а також розділ, підрозділ, пункт, номер списку, до якого включається цей період роботи, чинного на території Казахстану, та посилання на первинні документи, на підставі яких надані ці довідки, а отже вони відповідають вимогам пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 щодо змісту уточнюючих довідок. Такі довідки підписані посадовими особами підприємства (директором, спеціалістом по кадрах) та засвідчені печаткою, що відповідає вимогам пункту 23 згаданої постанови. Таким чином, формальні неточності щодо форми зазначених довідок, з огляду на відповідність їх за змістом вимогам пунктів 20, 23 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а також ураховуючи те, що вони видані іноземним суб'єктом господарювання, не можуть бути підставою для обмеження позивача у реалізації його права на пенсійне забезпечення.
Позивач підсумовує, що оскільки у спірний період він працював повний робочий день під землею на посаді, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, на момент звернення за пенсією досяг передбаченого статтею 114 Закону № 1058 віку 50 років, має визначений згаданою нормою закону спеціальний та загальний стаж, отже у нього наявне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зважаючи на вищевикладене, адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що згідно з поданими позивачем для призначення пенсії документами до страхового стажу зараховано 10 років 05 місяців 12 днів, пільговий стаж становить 0 років 0 місяців 0 днів. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи згідно з довідками від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 та від 01 жовтня 2021 року № 890, оскільки в них не вказано тривалість стажу роботи в шкідливих умовах праці. Відповідач-1 уважає, що в межах спірних правовідносин діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому в задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що відповідно до вимог абзаців п'ятого, шостого пункту 2.9 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди роботи позивача на підприємствах Республіки Казахстан за трудовою книжкою від 15 вересня 1983 року серії НОМЕР_1 з 02 жовтня 1990 року по 05 вересня 1995 року, з 06 лютого 1997 року по 01 серпня 2000 року та з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року не зараховано до страхового стажу, оскільки записи засвідчені печаткою на іноземній мові та відсутній переклад печаток з казахської мови на українську, засвідчений в нотаріальному порядку. За довідкою від 01 жовтня 2021 року № 890 період роботи з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року не зараховано до страхового стажу, оскільки в документі відсутні посилання на прийом та звільнення з роботи, довідка не засвідчена підписом керівника підприємства, трудовий договір не надавався. Окрім того, вказана довідка засвідчена печаткою на іноземній мові та відсутній переклад печаток з казахської мови на українську, засвідчений в нотаріальному порядку.
Період роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки довідки про пільговий характер роботи від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 та від 01 жовтня 2021 року № 890 видані з порушенням пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), а саме відсутній підпис головного бухгалтера, не вказана повна підстава видачі довідки (не зазначено накази про прийом та звільнення з роботи, особові рахунки по заробітній платі). Також відсутні документи, що підтверджують атестацію робочого місця за умовами праці та перелік пільгових професій за умовами праці за Списком № 1.
До матеріалів позовної заяви позивач додав довідки від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 та від 01 жовтня 2021 року № 890 із перекладом таких з російської мови на українську, засвідчені нотаріусом 06 червня 2023 року. Однак вказані довідки з перекладом не додавалися до заяви про призначення пенсії від 15 березня 2023 року, а тому не були предметом розгляду при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії.
Страховий стаж позивача становить 10 років 05 місяців 12 днів.
Оскільки право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту першого частини другої статті 114 Закону № 1058 виникає у чоловіків у віці 50 років за наявності не менше 10 років стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та не менше 24 років страхового стажу, у позивача відсутнє право на призначення такої пенсії.
Зважаючи на вищевикладене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
На спростування доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій, окрім аргументів, наведених у позовній заяві, зазначає, що відповідач-1 не спростував даних уточнюючої довідки від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 про те, що у спірний період він працював на вказаній у довідці посаді з повним робочим днем під землею, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1. У разі зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 01 серпня 2000 року по 07 вересня 2021 року з урахуванням загального страхового стажу та віку, він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на час звернення 15 березня 2023 року із заявою про призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
15 березня 2023 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (зареєстровано за № 1549 від 15 березня 2023 року), про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону № 1058.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 березня 2023 року № 133950008265, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з таких підстав: «[…] Страховий стаж заявника становить 10 років 5 місяців 12 днів, пільговий стаж роботи становить 0 років 0 місяців 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: Не зараховано пільговий стаж по довідці № 04-15-01/612 від 07.10.2021 та № 890 від 01.10.2021 (у довідці не вказано тривалість стажу роботи в шкідливих умовах праці, довідки підписані двома особами, а згідно з додатком № 5 (Постанова № 637 від 12.08.1993) мають бути підписи трьох відповідальних осіб).
Заявник не має права на призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи […]».
Позивач, уважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 березня 2023 року № 133950008265 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд уважає за необхідне відзначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацами першим-другим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом першим частини другої цієї ж статті визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону № 1058 (статті 13 Закону № 1788), а саме: досягнення віку 50 років - для чоловіків; зайнятість на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються); виконувана робота відповідає Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України; підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 квітня 2014 року № 13-1) затверджено подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає, зокрема перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
За змістом положень підпунктів 2, 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
- документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону);
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Пунктом 22 Порядку № 637 передбачено, що стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
За змістом пунктів 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Водночас пільговий стаж роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з пунктом 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема відомостей про умови праці, характер виконуваної роботи.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі № 263/9464/16-а.
Суд встановив, що оскаржуваним рішенням відповідач-1 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу, який повинен становити не менше 10 років.
У цьому рішенні відповідач-1 зазначив, що позивачу не зараховано пільговий стаж по довідці № 04-15-01/612 від 07 жовтня 2021 року та № 890 від 01 жовтня 2021 (у довідці не вказано тривалість стажу роботи в шкідливих умовах праці, довідки підписані двома особами, а згідно з додатком № 5 (Постанова № 637 від 12 серпня1993 року) мають бути підписи трьох відповідальних осіб).
Суд встановив, що указані вище довідки стосуються періоду роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню електрообладнання філії ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказганцвєтметал» ТОВ «Корпорація Казахмис» на посаді електрослюсаря по обслуговуванню і ремонту обладнання.
Отже, спірним у цій справі є період роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року у Республіці Казахстан.
21 вересня 1995 року між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан відповідно до статті 8 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підписано Угоду про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення (далі - також Угода), яка набула чинності 21 вересня 1995 року.
Відповідно до статті 4 зазначеної Угоди пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Казахстан та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди передбачено, що призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації.
За змістом статті 11 Угоди обмін інформацією, що випливає з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року і цієї Угоди, здійснюється російською мовою.
Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач подав пенсійному органу, зокрема такі документи:
1. Трудову книжку серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1983 року, у якій вчинено наступні записи про роботу позивача за спірний період:
- 01 серпня 2000 року: звільнений в порядку переведення в Управління енергетики по сервісному обслуговуванню елктрообладнання, стаття 17 Закону про працю Республіки Казахстан (наказ № 63 від 03 серпня 2000 року);
- 01 серпня 2000 року: Акціонерне товариство «Корпорація Казахмис», відповідно до індивідуального трудового договору прийнятий в порядку переведення в Управління енергетики по сервісному обслуговуванню елктрообладнання слюсарем-електриком по ремонту обладнання на підземних роботах шахт і рудників третього розряду (наказ про переведення № 48 від 18 серпня 2000 року);
- 24 жовтня 2000 року: Управління енергетики по сервісному обслуговуванню елктрообладнання у зв'язку з реорганізацією передано до складу Управління енергетики (наказ по Корпорації «Казахмис» № 376-к від 27 жовтня 2000 року);
- 24 жовтня 2001 року: Управління енергетики реорганізовано в Управління енергетики по сервісному обслуговуванню електрообладнання (наказ № 563к від 05 листопада 2001 року);
- 16 серпня 2002 року: внесено зміни в індивідуальний трудовий договір у зв'язку з присвоєнням четвертого розряду слюсаря-електрика по ремонту обладнання на підземних роботах шахт і рудників (наказ № 457 від 20 серпня 2002 року);
- 08 вересня 2021 року: трудовий договір розірваний відповідно до підпункту 1 статті 49 Трудового кодексу Республіки Казахстан за згодою сторін (наказ № УЕСОЕ/268К від 08 вересня 2021 року).
2. Довідку від 01 жовтня 2021 року № 890, видану відділом кадрів філії ТОВ «Корпорація Казахмис» виробничого об'єднання «Жезказнанцвєтметал», згідно із якою ОСОБА_1 дійсно працював в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню електрообладнання філії ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» ТОВ «Корпорація Казахмис» у цеху гірничо-технологічної автоматики на посаді електрослюсаря по обслуговуванню і ремонту обладнання. Умови праці: шкідливі умови праці (особливо шкідливі, небезпечні, важкі). Дата початку роботи: з 01 серпня 2000 року по 07 вересня 2021 року.
3. Довідку від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 щодо уточнення особливостей роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, видану філією ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» УЕ по СОЕ, відповідно до якої ОСОБА_1 повний робочий день працював з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року (21 рік 01 місяць 07 днів) на виробництві Управління енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання (УЕ по СОЕ) ТОВ «Корпорація Казахмис» електрослюсарем з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею, що передбачено списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1010100 «а», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10. Підстава: трудовий договір № 7 від 20 березня 2000 року, особиста картка форми Т-2. У відпустці без утримання не був, в навчальній відпустці не був, простоїв на виробництві не було.
4. Довідку від 23 листопада 2022 року № 04-5.15-01/522 про заробітну плату ОСОБА_1 за період з серпня 2000 року по вересень 2021 року, видану філією ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» УЕ по СОЕ. Згідно із цією довідкою з 01 січня 1998 року в Республіці Казахстан введена накопичувальна пенсійна система, в такий спосіб з працівників здійснювались щомісячні перерахування обов'язкових пенсійних внесків в розмірі 10% від зарплати. Сума компенсації за невикористану відпустку (при звільненні) в заробітну плату не включено.
Таким чином, період роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду належним чином підтверджується наданими позивачем пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії документами, які передбачені Порядком № 22-1, Порядком № 637 та Порядком № 383, а саме: трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1983 року, довідкою про роботу від 01 жовтня 2021 року № 890, уточнюючою довідкою від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 та довідкою про заробітну плату від 23 листопада 2022 року № 04-5.15-01/522, які видані філією ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал».
У спірний період роботи позивача чинними були наступні Списки № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах:
- Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, розділом 1 якого були передбачені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1010100а);
- Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, розділом 1 якого були передбачені усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1а);
- Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, розділом 1 якого передбачені працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (підрозділ 1).
Таким чином, відповідно до чинних у період роботи позивача Списків № 1 робітники (працівники), зайняті повний робочий день на підземних роботах, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Звідси, робота позивача у спірний у цій справі період на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання на підземних роботах з повним робочим днем під землею дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд, перевіривши (у контексті висновків оскаржуваного рішення) на відповідність вимогам пунктів 20, 23 Порядку № 637 довідку від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 щодо уточнення особливостей роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, видану філією ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» УЕ по СОЕ, встановив, що така повністю їм відповідає.
Так, за умовами наведених пунктів Порядку № 637 в уточнюючій довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій; крім цього, така довідка повинна бути підписана посадовими особами і засвідчена печаткою (у разі наявності).
В уточнюючій довідці від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612, яку позивач надав пенсійному органу при звернені за призначенням пенсії, чітко зазначено:
- період роботи, що зараховується до спеціального стажу, - з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року (21 рік 01 місяць 07 днів), а отже покликання пенсійного органу в оскаржуваному рішенні на те, що в довідці не вказано «тривалість стажу роботи в шкідливих умовах праці» є надуманими;
- посаду - електрослюсар з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду;
- характер виконуваної роботи - на підземних роботах з повним робочим днем під землею;
- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, - список 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1010100 «а», затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10;
- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, - трудовий договір № 7 від 20 березня 2000 року, особиста картка форми Т-2.
Також зазначена довідка підписана директором УЕ по СОЕ та спеціалістом по кадрах і скріплена печаткою підприємства.
Висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що «довідки підписані двома особами, а згідно з додатком № 5 (Постанова № 637 від 12 серпня 1993 року) мають бути підписи трьох відповідальних осіб» суд оцінює критично, оскільки пункт 23 Порядку № 637 встановлює, що документ, який подається для підтвердження трудової діяльності, повинен бути підписаний посадовими особами, однак не визначає якими саме, та не вказує на їх кількість.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 826/9781/18, формальні неточності у документах за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
У силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду при вирішенні цієї справи.
Беручи до уваги викладене у сукупності суд доходить висновку про те, що підстави для відмови у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періоду його роботи з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею, зазначені в оскаржуваному рішенні, є надуманими, не відповідають фактичним обставинам цієї справи, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу у цій частині задовольнити.
Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач-2 наводить ще й такі підстави для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до пільгового та загального страхового стажу, та як наслідок відмови у призначенні пенсії:
- за довідкою від 01 жовтня 2021 року № 890 період роботи з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року не зараховано до страхового стажу, оскільки в документі відсутні посилання на прийом та звільнення з роботи, довідка не засвідчена підписом керівника підприємства, трудовий договір не надавався. Окрім того, вказана довідка засвідчена печаткою на іноземній мові та відсутній переклад печаток на українську мову, засвідчений в нотаріальному порядку;
- період роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки довідки про пільговий характер роботи від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 та від 01 жовтня 2021 року № 890, видані з порушенням пункту 20 Порядку № 637, а саме відсутній підпис головного бухгалтера, не вказана повна підстава видачі довідки (не зазначено накази про прийом та звільнення з роботи, особові рахунки по заробітній платі);
- відсутні документи, що підтверджують атестацію робочого місця за умовами праці та перелік пільгових професій за умовами праці за Списком № 1.
Оцінюючи такі доводи відповідача-2, суд зазначає таке.
Насамперед суд відзначає, що наведені обставини не зазначені як підстави для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до загального страхового та пільгового стажу та як наслідок непризначення пенсії.
У довідці від 01 жовтня 2021 року № 890 чітко зазначено дату прийому та звільнення позивача з роботи - з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року. Крім того, такі відомості із посиланням на відповідні накази містяться у трудовій книжці позивача, яку він надав при зверненні за призначенням пенсії.
Відсутність перекладу наданих позивачем довідок з російської на українську мову не може позбавляти його права на пенсійне забезпечення, оскільки відповідно до статті 11 Угоди про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21 вересня 1995 року, підписаної між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан, обмін інформацією, що випливає з цієї Угоди, здійснюється російською мовою.
Довідка від 01 жовтня 2021 року № 890 не повинна відповідати вимогам пункту 20 Порядку № 637, оскільки не є уточнюючою.
В уточнюючій довідці від 07 жовтня 2021 року № 04-15-01/612 зазначена підстава її видачі (трудовий договір № 7 від 20 березня 2000 року, особиста картка форми Т-2). Порядок № 637 не визначає конкретні види підстав видачі уточнюючої довідки, які потрібно зазначати. Накази про прийом та звільнення позивача з роботи наведені у його трудовій книжці.
Щодо атестації робочого місця за умовами праці.
19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин та, враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд уважає, що не проведення чи несвоєчасне проведення атестації робочого місця не може бути підставою для не призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити йому пенсію за віком з 15 березня 2023 року суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі й поданих вперше.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Оскільки згідно з оскаржуваним рішенням відповідач-1 безпідставно не зарахував позивачу до пільгового (та загального страхового стажу, як зазначає відповідач-2 у відзиві на позовну заяву) період його роботи з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею, що стало наслідком відмови у призначенні пенсії за віком, то суд уважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку буде зобов'язання відповідача-2, як органу, до якого позивач звернувся із заявою та необхідними документами за призначенням пенсії, зарахувати до загального страхового та пільгового стажу період роботи позивача з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з наведеним цю позовну вимогу належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі, підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88000), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 березня 2023 року № 133950008265 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказнанцвєтметал» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 536,80 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 536,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 17 жовтня 2023 року.
Суддя Клименко Оксана Миколаївна