ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 рокусправа № 380/4553/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сов'як Д.О.,
представника позивача Поронюка І.Б.,
представника відповідача Цинайко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Львівської обласної прокуратури,
до керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (позивач) у якому з врахуванням заяви від 04.05.2023 заявлено позовні вимоги: визнати протиправним і скасувати наказ Львівської обласної прокуратури № 168к від 03 лютого 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати Львівську обласну прокуратуру та керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області працевлаштувати ОСОБА_1 на роботу у Стрийській окружній прокуратурі Львівської обласної прокуратури на посаду державної служби на умовах безстрокового трудового договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.11.2003 її було прийнято на роботу у Стрийську міжрайонну прокуратуру та з 01.06.2012 перебувала на посаді спеціаліста 1 категорії новоутвореної Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області. Позивачка вказує, що 10.07.2014 її було повідомлено про майбутнє вивільнення із займаної на той час посади у зв'язку з скороченням чисельності працівників та штатного розпису відповідно до наказу Генеральної прокуратури № 48ш від 24.06.2014. Повідомлення про майбутнє звільнення позивачка відмовилась підписувати, оскільки вважала його незаконним. Водночас позивачці було повідомлено про відсутність на той час у штаті прокуратури Львівської області рівнозначних посад спеціаліста 1 категорії і не було запропоновано переведення на іншу посаду чи працевлаштування в будь-який інший спосіб в новоутвореній прокуратурі. Після спливу двох місяців позивачку звільнено не було, як і не вирішено питання щодо її працевлаштування в новоутвореній прокуратурі. У зв'язку із народженням сина ОСОБА_2 , з 04 листопада 2014 року по 10 серпня 2017 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася донька ОСОБА_3 , що стало підставою для продовження декретної відпустки. У зв'язку із необхідністю постійного догляду за дитиною, позивачка продовжувала перебувати у декретній відпустці до 30 грудня 2022 року. З 02 січня 2023 року позивачка вийшла на роботу у Стрийську окружну прокуратуру де її ознайомили із наказом про визначення робочого місця у Стрийській окружній прокуратурі ще з 15 березня 2021 року. 02 січня 2023 року ОСОБА_1 повторно повідомлено про майбутнє звільнення, вручено попередження про звільнення у зв'язку із скороченням посади спеціаліста І категорії Стрийської міжрайонної прокуратури відповідно до наказу Генеральної прокуратури № 48ш від 24.06.2014 р. та запропоновано переведення на посаду спеціаліста Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на умовах строкового трудового договору на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Крім цього, запропоновано участь у доборі на заміщення інших вакантних посад. 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у Львівській обласній прокуратурі на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до наказу Львівської обласної прокуратури № 168к від 03.02.2023 р., з яким її ознайомлено 07.02.2023.
Позивачка стверджує, що відповідач у справі був зобов'язаний звільнити її із займаної посади та одночасно працевлаштувати в новоутвореній Стрийській місцевій прокуратурі, а згодом в Стрийській окружній прокуратурі Львівської обласної прокуратури. При створенні Стрийської місцевої прокуратури та Стрийської окружної прокуратури усі посади в зазначених вище органах були вакантними, однак роботодавець не запропонував переведення на жодну із вакантних посад, що підтверджується актом про відмову від підписання попередження про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП від 10.07.2014 р. та не вчинив інших дій щодо її працевлаштування. Позивачка звертає увагу, що інших працівників, що займали посади державної служби було звільнено та одночасно переведено з районних прокуратур до місцевих та в подальшому до окружних прокуратур.
Позивачка наголошує, що відповідач не вжив належних заходів щодо її працевлаштування за наявності можливостей перевести її на іншу посаду в новоутворені органи прокуратури, тому оскаржуваний наказ про звільнення з роботи вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що в період з 01.07.2014 по 30.12.2022, обіймаючи посаду спеціаліста І категорії Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області, що є найнижчою посадою державної служби в органах державної влади, ОСОБА_1 безперервно перебувала у соціальних відпустках, пов'язаних із народженням та вихованням дітей. Заяв про дострокове переривання відпусток та вихід на роботу до завершення соціальної відпустки від ОСОБА_1 на адресу обласної
прокуратури не надходило. Після завершення відпустки у зв'язку із досягненням дитиною, яка потребувала домашнього догляду, шестирічного віку, 02.01.2023 державного службовця повідомлено, що наказом Генеральної прокуратури № 48ш від 24.06.2014 посаду, займану ОСОБА_1 скорочено. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», 02.01.2023 ОСОБА_1 у письмовій формі попереджено про можливе наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті. Серед посад державної служби, які містяться в штатному розписі Львівської обласної прокуратури та є в розпорядженні керівника Львівської обласної прокуратури, посади державної служби, які можуть бути рівнозначні чи нижчі від посади, яку обіймала ОСОБА_1 відсутні, тому позивачці не могли бути запропоновані за їх відсутності. З метою виявлення Львівською обласною прокуратурою бажання продовжити трудові відносини позивачки, одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_1 повідомлено про усі вакантні посади державної служби в органах Львівської обласної прокуратури. З дня інформування до дня звільнення інших посад не утворювалось.
Відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 інформовано про наявність єдиної посади в органах Львівської обласної прокуратури, рівнозначної займаній посаді, а саме посади спеціаліста Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області. Крім цього, також запропоновано подати документи для заміщення посад, що були вищими від займаної посади. Проте, від заміщення вакантних посад остання відмовилась. Впродовж 30 днів ОСОБА_1 також не було подано заяв про бажання зайняти одну з вакантних посад в органах прокуратури, як і не надходило запитів від керівників державної служби інших органів про звільнення позивача в порядку переведення. А відтак, з дотриманням строків, визначених статтею 87 Закону, наказом Львівської обласної прокуратури від 03.02.2023 прийнято рішення про її звільнення 07.02.2023. Позивачкою на адресу обласної прокуратури не скеровувались документи, які б підтверджували заборону її звільнення без обов'язкового працевлаштування.
Відповідач звертає увагу що керівник Стрийської окружної прокуратури Львівської області є керівником державної служби для вказаної окружної прокуратури та саме він уповноважений на прийняття рішення як на оголошення конкурсу на заміщення вказаної посади та призначення працівника, як і на переведення працівника з іншого державного органу. Листів від керівника державної служби Стрийської окружної прокуратури Львівської області щодо працевлаштування ОСОБА_1 на посадах державної служби Стрийської окружної прокуратури Львівської області на адресу Львівської обласної прокуратури не надходило.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 14.03.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 30.03.2023.
30.03.2023 відкладено розгляд справи до 27.04.2023.
27.04.2023 протокольною ухвалою залучено до участі у справі співвідповідача - керівника Стрийської окружної прокуратури, відкладено розгляд справи до 18.05.2023.
18.05.2023 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 15.06.2023.
15.06.2023, 13.07.2023, 07.09.2023, 05.10.2023 оголошувалась перерва у судовому засіданні.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 наказом Стрийського міжрайонного прокурора № 48 від 01.02.2007 призначена на посаду спеціаліста І категорії Стрийської міжрайонної прокуратури, 01.02.2007 прийняла Присягу державного службовця.
Згідно наказу в.о. Стрийського міжрайонного прокурора № 6 по Стрийській міжрайонній прокуратурі від 31.05.2012 у зв'язку з ліквідацією Стрийської міжрайонної прокуратури звільнено з займаної посади спеціаліста І категорії Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області ОСОБА_1 з 31.05.2012.
Наказом Стрийського міжрайонного прокурора № 1 по Стрийській міжрайонній прокуратурі від 01.06.2012 призначено на посаду спеціаліста І категорії Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області ОСОБА_1 з 01.06.2012.
Згідно Структури та штатної чисельності Прокуратури Львівської області, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 144ш від 08.10.2012, у Стрийській міжрайонній прокуратурі було передбачено 2 посади спеціаліста І категорії.
Наказом Генерального прокурора України № 48ш від 24.06.2014 скорочено у структурі та штатному розписі органів прокуратури Львівської області 48 штатних одиниць та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, зокрема спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури.
10.07.2014 позивачку попереджено про майбутнє звільнення з займаної посади спеціаліста І категорії Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області у зв'язку з скороченням чисельності працівників та штатного розпису на підставі наказу Генерального прокурора України від 24.06.2024 № 48ш відповідно до статті 49-2 КЗпП України за п.1. ч.1 ст.40 КЗпП.
Від підписання попередження ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт від 10.07.2014 про відмову від підписання попередження про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с.77 Т.ІІ).
З 04.11.2014 року по 10.08.2017 включно ОСОБА_1 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (наказ Стрийської міжрайонної прокуратури № 24 від 31.10.2014); з 11.08.2017 по 30.12.2019 включно - перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ керівника Стрийської місцевої прокуратури № 29 від 10.08.2017); з 31.12.2019 до 30.12.2020 включно - у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (наказ Прокуратури Львівської області № 2246-к від 28.12.2019); з 31.12.2020 до 30.12.2021 включно - у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (наказ Львівської обласної прокуратури № 2491к від 22.12.2020); з 31.12.2021 до 30.12.2022 включно - у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду (наказ Львівської обласної прокуратури від 29.12.2021).
Наказом Генерального прокурора України № 18ш від 10.04.2015 встановлено у штатному розписі прокуратури Львівської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України посаду спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури з відповідним фондом заробітної плати.
Наказом Генерального прокурора України № 19ш від 15.07.2015 скорочено у структурі та штатному розписі органів прокуратури Львівської області 169 штатних одиниць і зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, зокрема спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури -1.
З 15.12.2015 набув чинності у повному обсязі Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, статтею 12 якого визначено, що у системі органів прокуратури діють місцеві прокуратури, перелік яких міститься у Додатку до цього Закону.
Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України № 85ш від 23.09.2015 у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено такі зміни до структури та штатного розпису прокуратури Львівської області, виключено штатні розписи, зокрема Стрийської міжрайонної прокуратури, включено штатні розписи, зокрема Стрийської місцевої прокуратури, встановлено у штатному розписі місцевих прокуратур Львівської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 315 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, а саме у Стрийській місцевій прокуратурі - 29,5 одиниці, у тому числі спеціаліста 1 категорії - 2.
Наказом Генеральної прокуратури України № 72ш від 10.06.2016 скорочено у штатному розписі прокуратури Львівської області 38 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, які зараховано до резерву Генеральної прокуратури України, у тому числі спеціаліста 1 категорії Стрийської місцевої прокуратури -2, встановлено у штатному розписі прокуратури Львівської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 38 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, а саме спеціаліста Стрийської місцевої прокуратури - 2.
Наказом Генерального прокурора № 46ш від 08.09.2020 затверджено структуру та штатну чисельність апарату Львівської обласної прокуратури.
Наказом Генерального прокурора № 2ш від 17.02.2021 у зв'язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внесено зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратур, зокрема виключено в структурах та штатних розписах обласних прокуратур такі місцеві прокуратури: п.2.13 у Львівській обласній прокуратурі - Стрийську окружну прокуратуру; затверджено структури та штатну чисельність обласних прокуратур, зокрема і Львівської обласної прокуратури, зокрема передбачено у Стрийській окружній прокуратурі 3 посади спеціаліста.
30.12.2022 позивачка подала заяву керівнику Стрийської окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури про вихід на роботу з 02.01.2023.
Листом Львівської обласної прокуратури № 07-2вих-23 від 02.01.2023 ОСОБА_1 повідомлено про можливе звільнення з посади спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та проінформовано про наявність вакантних посад в органах Львівської обласної прокуратури. А саме зазначено, що станом на 02.01.2023 вакантною посадою в органах Львівської обласної прокуратури є посада спеціаліста Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на умовах строкового трудового договору на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Крім цього, повідомлено, що станом на 02.01.2023 в органах Львівської обласної прокуратури вакантними є посади державної служби вищих підкатегорій згідно переліку, роз'яснено порядок участі у доборі на заміщення цих вакантних посад. Позивачка ознайомлена з попередженням про наступне можливе звільнення.
Наказом Львівської обласної прокуратури № 168к від 03.02.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено 07 лютого 2023 року державного службовця ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставою звільнення зазначено наказ Генерального прокурора № 48 ш від 24.06.2014, попередження про звільнення № 07-2 ВИХ-23 від 02.01.2023.
Не погоджуючись із звільненням, позивачка звернулась до суду.
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті до 01.05.2016 визначав Закон України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу».
Згідно статті 30 Закону №3723-XII, процедура звільнення державного службовця на той час регулювалась трудовим законодавством, оскільки названою статтею було передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Відповідно трудовим законодавством були визначені такі приписи, як: обов'язок власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівнику вакантні посади та перевести його за згодою на іншу роботу у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також фактична заборона звільнення працівника без виконання власником такого обов'язку (стст.40, 49-2 КЗпП України); заборона звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці; визначення категорій працівників та випадків, коли їм надається переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (ст.42 КЗпП України); гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади); заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП України).
01.06.2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, натомість набув чинності Закон України від 10.12.2015р. №889-VIII «Про державну службу».
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (ст.3). Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.
Підстави для припинення державної служби визначені частиною першою статті 83 Закону України «Про державну службу». Так, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Згідно із частиною п'ятою статті 22 Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» №117-IX від 19 вересня 2019 року) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону) («за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону)» - у редакції, викладеній згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - «Закон №117-ІХ»).
За частиною першою статті 87 Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону (у редакції, викладеній згідно із Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №440-ІХ, який прийнятий 14 січня 2020 року і набрав чинності 13 лютого 2020 року) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону (у редакції, викладеній згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» №1285-ІХ, який прийнятий 23 лютого 2021 року і набрав чинності 6 березня 2021 року) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , яка з 01.06.2012 року перебувала на посаді спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури Львівської області, 10.07.2014 року була попереджена про майбутнє звільнення з займаної посади у зв'язку з скороченням чисельності працівників та штатного розпису відповідно до статті 49-2 КЗпП України за п.1. ч.1 ст.40 КЗпП.
Підставою видання попередження був наказ Генерального прокурора України від 24.06.2024 № 48ш. Згідно зазначеного наказу скорочено у структурі та штатному розписі органів прокуратури Львівської області 48 штатних одиниць, зокрема у Стрийській міжрайонній прокуратурі відповідно до наказу № 48ш від 24.06.2014 скорочено одну посаду спеціаліста першої категорії.
Зазначене вище попередження не було реалізовано, оскільки на позивачку поширювались гарантії щодо заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 179 КЗпП).
З 04.11.2014 року по 30.12.2022 включно ОСОБА_1 перебувала у соціальних відпустках (з 04.11.2014 року по 10.08.2017 - у додатковій оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; з 11.08.2017 по 30.12.2019 включно у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; з 31.12.2019 до 30.12.2020 включно - у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості; з 31.12.2020 до 30.12.2021 включно у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості; з 31.12.2021 до 30.12.2022 включно - у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду).
Протягом зазначеного періоду неодноразово органи прокуратури підлягали реорганізації, структура та штатний розпис у тому числі органу прокуратури, де працювала позивачка було змінено.
30.12.2022 позивачка подала заяву керівнику Стрийської окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури про вихід на роботу з 02.01.2023.
Сторони визнають, що на вказану дату у Стрийській окружній прокуратурі були відсутні вакантні посади, у тому числі спеціаліста 1 категорії (спеціаліста).
Листом Львівської обласної прокуратури № 07-2вих-23 від 02.01.2023 ОСОБА_1 повідомлено про можливе звільнення з посади спеціаліста 1 категорії Стрийської міжрайонної прокуратури відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та проінформовано про наявність вакантних посад в органах Львівської обласної прокуратури. А саме зазначено, що станом на 02.01.2023 вакантною посадою в органах Львівської обласної прокуратури є посада спеціаліста Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на умовах строкового трудового договору на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Крім цього, повідомлено, що станом на 02.01.2023 в органах Львівської обласної прокуратури вакантними є посади державної служби вищих підкатегорій згідно переліку, роз'яснено порядок участі у доборі на заміщення цих вакантних посад.
Ознайомлення позивачки з попередженням про наступне можливе звільнення засвідчено її підписом.
На дату повідомлення про можливе звільнення на ОСОБА_1 не поширювались гарантії щодо заборони звільнення, відповідач повідомив позивачку про наявну рівнозначну вакантну посаду, від зайняття якої вона відмовилась.
Отже, у досліджуваних правовідносинах роботодавець дотримався передбаченої законом процедури звільнення працівника в частині видання попередження про наступне звільнення. Одночасно з попередженням про звільнення позивачці було запропоновано рівнозначну посаду державної служби, від зайняття якої вона відмовилась. Позивачка не покликається на наявність у неї переважного права на залишення на роботі, гарантії щодо заборони щодо звільнення її з займаної посади на дату видання попередження від 02.01.2023 на неї не поширювались.
Щодо покликання представника позивача на те, що їй не пропонувались вакантні посади у період перебування її у відпустці по догляду за дитиною, то суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відкликання її з такої відпустки для зайняття відповідної посади, а ОСОБА_1 заяву про вихід на роботу під час реорганізації органів прокуратури не подавала.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що посада, яку обіймала позивачка у 2014 році дійсно була скорочена, вакантні посади на дату виходу її на роботу у органі прокуратури відсутні, а на позивачку не поширюються гарантії щодо заборони звільнення її з державного органу.
За наведених обставин, суд не встановив підстав для скасування наказу Львівської обласної прокуратури № 168к від 03.02.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення основної позовної вимоги про скасування наказу про звільнення позивачки, не підлягають задоволенню також похідні позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання працевлаштувати її у Львівську обласну прокуратуру.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 47, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 17.10.2023.
Суддя Крутько О.В.