ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
18 жовтня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/2159/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони, - про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - відповідач, ТУ ССО у Луганській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), Служба судової охорони (далі - ССО), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо не видання наказу про виплату, не нарахування та не виплату майору Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у сумі: за лютий 2022 року - 2500,00 грн; за березень 2022 року - 24193,55 грн; за квітень 2022 року - 30000,00 грн; за травень 2022 року - 30000,00 грн; за червень 2022 року - 30000,00 грн; за липень 2022 року - 30000,00 грн; за серпень 2022 року - 30000,00 грн; за вересень 2022 року - 30000,00 грн; за жовтень 2022 року - 30000,00 грн; за листопад 2022 року - 30000,00 грн, а всього за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі - 266693,55 грн;
- зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області видати наказ про виплату підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у сумі: за лютий 2022 року - 2500,00 грн; за березень 2022 року - 24193,55 грн; за квітень 2022 року - 30000,00 грн; за травень 2022 року - 30000,00 грн; за червень 2022 року - 30000,00 грн; за липень 2022 року - 30000,00 грн; за серпень 2022 року - 30000,00 грн; за вересень 2022 року - 30000,00 грн; за жовтень 2022 року - 30000,00 грн; за листопад 2022 року - 30000,00 грн, а всього за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі 275357,14 грн, а також нарахувати та виплатити на підставі цього наказу додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі 266693,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з наказом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 10.06.2020 № 103о/с його було прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду провідного спеціаліста відділу фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки територіального управління Служби судової охорони у Луганській області.
Починаючи з 24.02.2022 по 30.11.2022 йому не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна додаткова винагорода у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до виконаних ТУ ССО у Луганській області розрахунків потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Управління у період дії воєнного стану (згідно норм наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 з урахуванням наказів Головнокомандувача ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій») йому належить до виплати додаткова винагорода, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у сумі: за лютий 2022 року - 2500,00 грн; за березень 2022 року - 24193,55 грн; за квітень 2022 року - 30000,00 грн; за травень 2022 року - 30000,00 грн; за червень 2022 року - 30000,00 грн; за липень 2022 року - 30000,00 грн; за серпень 2022 року - 30000,00 грн; за вересень 2022 року - 30000,00 грн; за жовтень 2022 року - 30000,00 грн; за листопад 2022 року - 30000,00 грн. А разом за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 266693,55 грн.
Оскільки на момент звернення із позовом відповідач не видав наказ про виплату йому додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», сума додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 в загальному розмірі 266693,55 грн не нарахована та не виплачена, а тому позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ТУ ССО в Луганській області позов не визнав, заперечував щодо задоволення позовних вимог, з цього приводу подав до суду відзив, в якому зазначив наступне.
Нормативно-правовими актами, якими визначений механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, не врегульовано порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”.
На підставі вищезазначеного виплата співробітникам Служби судової охорони щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, має здійснюватися на підставі спеціальних правил та процедур, встановлених спеціальними актами законодавства України і виданими на підставі них підзаконними нормативно-правовими актами.
До 31.10.2022 в ТУ ССО у Луганській області був відсутній визначений головою ССО та затверджений ДСА відомчий нормативно-правовий акт, що врегульовує порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Отже, у ТУ ССО у Луганській області, на час проходження служби позивачем в Управлінні, були відсутні правові підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди, що встановлена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.10.2022.
Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок і умови виплати).
Відповідно до пункту 4 наказу ДСА від 31.10.2022 № 396 цей наказ набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 4 Порядку та умов виплати виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління.
Згідно з пунктом 5 Порядку та умов виплати накази про виплату додаткової винагороди співробітникам за минулий місяць видавати до 25 числа поточного місяця. Розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану (пункт 6 Порядку та умов виплати).
Пунктом 7 Порядку встановлено, що додаткова винагорода виплачується в таких в розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 11 Порядку перелік районів ведення бойових дій, затверджується наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Листом від 30.11.2022 № 30.07.3-2068/вн «Про інформацію щодо районів ведення воєнних (бойових) дій» ССО направило до Управління копії наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідач зазначив, що виконав розрахунки потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Управління у період дії воєнного стану, які листом від 02.12.2022 № 43.07-662/вн спрямовано до ССО, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, для збільшення кошторисних призначень та виділення Управлінню додаткових бюджетних асигнувань по КЕКВ 2112 „Грошове забезпечення військовослужбовців” у грудні 2022 року, з метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”.
Отже, наказ Управління про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і позивачу, мав би бути виданий начальником ТУ ССО у Луганській області в грудні 2022 року, а така виплата позивачу могла би бути здійснена лише на підставі такого наказу після усунення наявного дефіциту видатків на виплату грошового забезпечення та внесення змін до помісячного розподілу бюджетних асигнувань, що затверджений ССО у відповідному Плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Управління на 2022 рік.
Також відповідач зазначив, що в грудні 2022 року бюджетні асигнування по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», передбачені у кошторисі ТУ ССО у Луганській області на 2022 рік, головним розпорядником бюджетних коштів - ДСА України та розпорядником вищого рівня - ССО збільшені не були. Навпаки, згідно довідки про зміни до кошторису на 2022 рік № 56 від 21.12.2022 та довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального бюджету на 2022 рік № 56 від 21.12.2022 видатки ТУ ССО у Луганській області по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» зменшені на 1 432 700 грн. У кошторисі ТУ ССО у Луганській області на 2023 рік не затверджені бюджетні асигнування на погашення будь-якої бюджетної кредиторської заборгованості за минулі звітні роки.
Відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач правом на подачу відповіді на відзив відповідача не скористався.
ДСА України подала до суду письмові пояснення, в яких серед іншого зазначала, що в період спірних правовідносин у ДСА України були відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до постанови КМУ № 168.
На думку ДСА України, питання виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету, оскільки на сьогодні видатки на зазначені цілі для ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів не збільшені. Як наслідок, жодні зміни до кошторису видатків Служби судової охорони в частині збільшення бюджетних асигнувань для виплати додаткової грошової винагороди, встановленої постановою КМУ № 168, ДСА України не затверджувалися.
Отже, на переконання ДСА України, вжито всіх заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань для Служби судової охорони, відтак жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю ДСА України не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.
У зв'язку з викладеним ДСА України просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Служба судової охорони правом на подачу письмових пояснень не скористалась.
Ухвалою суду від 05.01.2023 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/990/4/22 (№260/3564/22 ).
Ухвалою суду від 18.10.2023 провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з наказом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 10.06.2020 № 103о/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони.
У період з 24.02.2022 по 30.11.2022 позивач проходив службу на посаді провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення територіального управління Служби судової охорони у Луганській області. У щорічній оплачуваній відпустці та на лікарняному у вказаний період не перебував. Крім того, наказів щодо переведення (відрядження) на роботу в іншу місцевість у вказаний період стосовно позивача не видавались.
Вказані обставини підтверджуються довідками начальника відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 20.01.2023.
Довідкою про доходи (грошового забезпечення) позивача №5/10.23 від 19.01.2023 підтверджується, що у період з лютого 2022 року по 30 листопада 2022 року щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», йому не нараховувалась та не виплачувалась.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка набрала чинності з 19.07.2022, внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу як співробітнику ТУ ССО у Луганській області вказаної додаткової винагороди. З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Статтею 165 Закону №1402-VIII визначено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні. Отже має бути виплачена позивачу.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168, яка застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами, розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
У період з 24.02.2022 по 31.10.2022 Порядок №396 прийнятий не був.
Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує до правовідносин, що виникли між сторонами у період з 24.02.2022 по 31.10.2022 Порядок №396, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Що стосується спірних правовідносин, що виникли між сторонами у листопаді 2022 року, то суд , виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Так само пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
У зв'язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
При цьому ненарахування та невиплата ТУ ССО у Луганській області позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і ТУ ССО у Луганській області, яке в силу вимог пункту 10 Порядку №384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Отже, ТУ ССО у Луганській області є належним відповідачем за пред'явленим позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо невиплати позивачу додаткової винагороди.
У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Луганській області щодо ненарахування і невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у період з 24.02.2022 по 30.11.2022 та зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду з 24.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі 30000,00 гривень щомісячно (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця).
Що стосується вимог про зобов'язання відповідача видати наказ про виплату позивачу додаткової винагороди, то суд вважає, що обраний спосіб захисту повністю відновить порушені права позивача, у зв'язку з чим не вбачає необхідності зобов'язувати відповідача видати такий наказ.
Що стосується визначення позивачем конкретних сум додаткової винагороди, то наразі ці вимоги є передчасними, оскільки спір між сторонами щодо конкретного розміру додаткової винагороди не виник, як наслідок, такі вимоги задоволенню не підлягають.
При ухваленні рішення у даній справі судом в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 06.04.2023 за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити частково з обранням належного способу захисту порушених прав.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, про відшкодування інших судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (код ЄДРПОУ 43441202, 93010, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, 34), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, 01601, м. Київ, вул. Липська, буд.18/5), Служба судової охорони (код ЄДРПОУ 42902258, 01601, м. Київ, вул. Липська, буд.18/5), - про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у період з 24.02.2022 по 30.11.2022.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у період з 24.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі 30000,00 гривень щомісячно.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова