КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
16 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа №340/8544/23
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М., розглянувши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-1: Міністерства оборони України, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6;
відповідача-2: Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, м. Дніпро, вул. Шмідта, 16
про визнання членом сім'ї загиблого, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про:
- визнання ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини;
- визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України та Дніпропетровського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з розгляду заяви, нарахуванню та виплати одноразової грошової допомоги;
-зобов'язання призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з загибеллю батька - ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У постанові від 10.09.2021 р. у справі №766/20776/17 (провадження №К/9901/10171/19) Верховний Суд вказав на те, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Так, одна із позовних вимог, заявлених позивачем, стосується визнання ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Однак, до юрисдикції адміністративних судів згідно з вимогами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів (визначення юридичних статусів). Більш того, справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору.
Водночас суддя враховує, що у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22) зазначено, що вимоги заявника пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Верховний Суд врахував, що між заявником та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 р. у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22) звернув увагу на те, що підтвердження соціально-правового статусу є предметом доказування в адміністративному судочинстві під час вирішення публічно-правового спору та не підлягає встановленню у порядку окремого провадження цивільного судочинства.
Предмет доказування не є тотожним до позовних вимог, а тому у порядку адміністративного судочинства підлягає публічно-правовий спір. При цьому під час вирішення такого публічно-правового спору, предметом доказування може бути, зокрема і підтвердження соціально-правового статусу особи.
Таким чином, позовну вимогу визнання ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини слід розглядати у цивільному судочинстві.
Натомість, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України та Дніпропетровського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з розгляду заяви, нарахуванню та виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язати призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з загибеллю батька - ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
На підставі викладеного та беручи до уваги, що позивачем у позовній заяві об'єднано позовні вимоги одна з яких підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а інші - адміністративного, при цьому ч.6 ст.21 КАС України заборонено об'єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, тобто позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, враховуючи відсутність підстав для застосування положень ч.6 ст.172 КАС України про роз'єднання позовних вимог, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись п.6 ч.4 ст.169, ст.ст.172, 243, 248, 256, 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання членом сім'ї загиблого, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання такої ухвали.
Дата складання ухвали - 16 жовтня 2023 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ