КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3090/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, в загальному розмірі 74666,67 грн (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість грн 67 коп.);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: 70002, м. Вільнянськ, Запорізький район, Запорізька область) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , Адреса: АДРЕСА_2 ) додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, в загальному розмірі 74666,67 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість грн 67 коп.)
Ухвалою судді від 26.05.2023 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.32).
Представником позивача усунуті недоліки позовної заяви, позов приведено у відповідність до ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою судді від 09.06.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.42-43).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який призваний за мобілізацією та відповідно до довідки від 02.11.2022 № 6679, виданої начальником штабу військової частини НОМЕР_1 , безпосередньо приймає участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 04.07.2022 по теперішній час. Вказує, що позивачу не була здійснена виплата додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в складі військової частини НОМЕР_1 за період: з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада по 30 листопада 2022 року. Згідно довідки №6679 та наданих на адвокатський запит витягів з наказів, ОСОБА_2 не в повному обсязі нараховувалась додаткова винагорода за участь у бойових діях за липень та серпень 2022 року на підставі бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №75 дск від 04.07.2022 р., за жовтень 2022 р. позивачу було нараховано тільки грошову допомогу у розмірі 30 000,00 грн., а за листопад 2022 року - додаткова винагорода сплачена не в повному обсязі, а саме в розмірі 95333,33 грн.
Представником відповідача надано відзив (а.с.47-55), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачу нараховувалась додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, зокрема за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022. При цьому, зауважував, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах). Додатково зазначив, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Так, журналом бойових дій медичної роти (перший запис датований 01.11.2022) підтверджується періоди виконання позивачем завдань з медичного забезпечення з 03.11.2022 по 13.11.2022, з 14.11.2022 по 20.11.2022, з 21.11.2022 по 27.11.2022. При цьому вказує, що відсутні записи, які підтверджують періоди виконання позивачем завдань з медичного забезпечення з 28.11.2022 по 30.11.2022. Стосовно довідки, виданої в/ч НОМЕР_1 , на яку посилається представник позивача, вказує, що є такою, що втратила чинність, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 814 від 20.12.2022 "Про організацію роботи з надання статусу учасника бойових дій", яким у пункті 8-1 визначено, що довідки про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 у бойових діях, видані посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 до набрання чинності постановою КМУ № 1193 (до 25.10.2022), а також довідки видані не за затвердженою нею формою Додатку 6 до Порядку вважати недійсними. Недійсні довідки підлягають заміні на довідки за встановленою формою.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача. (а.с.100-102)
Представником відповідача подані заперечення (а.с.110-113) та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с.115-118). Вважає, що оскільки додаткова винагорода є щомісячним періодичним платежем та виплачується військовослужбовцю одночасно з виплатою грошового забезпечення за відповідний місяць, то строк звернення до суду слід обраховувати від моменту отримання позивачем коштів додаткової винагороди на його картковий рахунок за кожний місяць в оспорюваному періоді (жовтень-листопад 2022). Додаткову винагороду за жовтень 2022 отримано 22.11.2022, за листопад - 21.12.2022, а з позовом до суду звернувся лише 19.05.2023. При цьому, позивач був обізнаний про суми отриманої ним виплати додаткової винагороди, оскільки він подав рапорт командиру ВЧ НОМЕР_1 з вимогою надати роз'яснення щодо невиплати йому винагороди, відповідно до п. 1 Постанови №168 у повному обсязі, на який отримав відповідь.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.04.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2023 №3 (а.с.57).
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому зокрема просив надати інформацію щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (а.с.9-10). На вказаний запит відповідач надав відповідь та витяги з наказів про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди.
Згідно пункту 3 рапорту командира медичної роти військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2022 вх.№ 16253 щодо виплати щомісячної додаткової винагороди - клопотання командира військової частини НОМЕР_1 виплатити щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000 грн військовослужбовцям медичної роти, зокрема позивачу, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (а.с.82-84).
Згідно пункту 1 рапорту командира медичної роти військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 № 17069 щодо виплати щомісячної додаткової винагороди - клопотання командира військової частини НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн військовослужбовцям медичної роти, які безпосередньо брали участь у бойових діях, зокрема позивачу, за період з 03.11.2022 по 30.11.2023 (а.с.85-86).
Згідно пункту 3 рапорту командира медичної роти командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 № 17069 щодо виплати щомісячної додаткової винагороди - клопотання до командира військової частини НОМЕР_1 виплатити щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000 грн, зокрема позивачу, за період з 01.11.2022 по 02.11.2022 (а.с.88).
Журналом бойових дій медичної роти (перший запис датований 01.11.2022) підтверджується періоди виконання позивачем завдань з медичного забезпечення: з 03.11.2022 та 13.11.2022, з 14.11.2022 по 20.11.2022, з 21.11.2022 по 27.11.2022 (а.с.90-).
З огляду на журнал бойових дій медичної роти, а також вищевказані рапорти командира медичної роти військової частини НОМЕР_1 :
відповідно до додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2022 №504 “Про виплату додаткової винагороди” наказано виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (а.с.15зв.-16);
відповідно до додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2022 №565 “Про виплату додаткової винагороди” наказано виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за періоди з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 2000,00 грн. (а.с.16зв.-17), а також відповідно до додатку 2 цього ж наказу, в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за періоди з 03.11.2022 по 30.11.2022 - 93333,33 грн. (а.с.18).
Тобто у період з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада по 2 листопада позивачу нараховувалась додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, а з 03 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року додаткова винагорода розраховувалась з розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби.
Позивач зазначає, що у період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а тому йому повинні були виплачувати додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн., що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати та інших пов'язаних з нею компенсаційних виплат не був обмежений будь-якими строками.
19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-ІХ, яким внесені зміни до законодавства про працю.
Серед іншого вказаним законом частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені у такій редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін, ст.233 КЗпП України встановлено строк звернення до суду у справах про вирішення трудового спору - тримісячний строк, з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення; та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, відповідно до п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
До суду з даними позовом позивач звернувся 19.05.2023, про що свідчить штамп на поштовому конверті, в якому позов направлений до суду, тобто під час дії карантину.
З огляду на наведене, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
Отже, правові підстави для застосування положень ст.240 КАС України відсутні.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Згідно з приписами ст.2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як передбачено статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Згідно з ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (далі Постанова №168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті.
Пунктом 21 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди:
- наказ командира (начальника);
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022, Міністр оборони України видав окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення, застосовувалося до січня 2023 включно), що узгоджується з пунктом 2-1 Постанови, який застосовується з 24.02.2022.
Зазначеним Окремим дорученням надано визначення термінів, застосованих у Постанові №168 від 28.02.2022 (зокрема, визначено поняття “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”), встановлено порядок визначення районів ведення бойових дій, визначено перелік документів, які є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, встановлено порядок видання наказів про виплату додаткової винагороди тощо.
Відповідно до пункту 1 Окремого доручення під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, у тому числі: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або Штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення зазначених заходів.
Відповідно до пунктів 2, 3 Окремого доручення наказано на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального-штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно з пунктами 5 - 6 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військових частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку постанови №168 у межах до 30 000,00 грн. або у межах до 100000,00 грн. є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень. Видання наказів командиром військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям на підставі рапортів командирів їх підрозділів виключає будь-яку необ'єктивність та зловживання правами з боку командира військової частини.
Принагідно суд зазначає, що позивачем не подано рапортів (заяв) стосовно недоліків при складанні рапортів про його участь в бойових діях та/або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів.
З огляду на викладене, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди до 100 000 грн. є безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов'язків.
В той же час, представником позивача до суду не було надано доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або воєнних (бойових) діях у період з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада по 3 листопада 2022 року.
Принагідно суд зазначає, що позивач брав безпосередню участі у бойових діях з 03 листопада 2022 року по 23 листопада 2022 року і за ці дні йому нараховувалась додаткова винагорода розраховувана з розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (а.с.120).
Стосовно посилання на довідку військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 №6679, в якій зазначено, що він бере безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 04.07.2022 по теперішній час, то представник відповідача зазначив, що військова частина НОМЕР_1 безпідставно видала позивачу довідку від 02.11.2022 №6717, оскільки такі довідки, з безпідставним дописуванням фрази: “ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій”, видавалися на запити військовослужбовців частини посадовими особами помилково - за старою методологією документування факту перебування особи в зоні АТО (ООС), коли сам факт перебування в зоні АТО (ООС) протягом певного часу був достатнім для надання особі статусу учасника бойових дій.
З набранням 25.10.2022 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 №1193 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413” було запроваджено форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаток 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413).
У зв'язку з цим, з огляду на започаткування діяльності робочої групи військової частини НОМЕР_1 з оформлення військовослужбовцям статусу учасників бойових дій, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2022 №814 “Про організацію роботи з надання статусу учасника бойових дій” (зі змінами, внесеними наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.12.2022 № 849), визначено у пункті 8-1, що довідки про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), видані посадовими особами військової частини НОМЕР_1 до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 №1193 ''Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413'' (25.10.2022), вважаються недійсними у зв'язку з невідповідністю таких довідок встановленій формі, а також у зв'язку з видачею таких довідок не за затвердженою формою Додатку 6 до Порядку. Недійсні довідки підлягають заміні на довідки за встановленою формою. (а.с.66-68, 69-70)
Тобто, судом встановлено, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 №6679 фактично видана позивачу для можливості оформлення статусу та отримання посвідчення учасника бойових дій, та не може свідчити про його фактичну безпосередню участь у бойових діях протягом вказаного періоду та бути підставою для нарахування додаткових виплат до грошового забезпечення.
Отже, посилання представника позивача на довідку від 02.11.2022 №6679 як на підставу для твердження про безпосередню участь позивача у бойових діях є необґрунтованим. Для мети виплати додаткової винагороди необхідним та інформативним підтвердженням є щомісячні рапорти командирів підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, на підставі яких видається наказ по військовій частині, а не видана кілька місяців тому довідка із вказівкою щодо участі військовослужбовця в бойових діях ''по теперішній час''.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Посилання представника позивача на практику, яка була застосована в інших рішеннях, судом не приймається до уваги, оскільки не є джерелом права у відповідності до ст.7 КАС України, та не є правовими висновками Верховного Суду, які у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідач довів правомірність виплачених сум додаткової винагороди позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Судових витрат, які підлягають розподілу на користь сторін не встановлено.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА