КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2639/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368)
до відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, 23, ЄДРПОУ 21366538)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови їй у призначенні пенсії по інвалідності згідно ст.86 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити, здійснити нарахування та виплачувати їй з 11.11.2022 р. пенсію по інвалідності відповідно до ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від заробітку.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.15).
Ухвалою від 12.06.2023 р. продовжено розгляд справи №340/2639/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.07.2023 року (а.с.23).
Ухвалою від 04.07.2023 р. залучено до участі у справі другого відповідача, розгляд справи розпочато спочатку, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 18.08.2023 року (а.с.99-100).
Ухвалою від 18.08.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 02.10.2023 року (а.с.99-100).
В судове засідання 02.10.2023 року представники відповідачів не з'явились, позивач подала заяву про подальший розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.131).
Ухвалою від 16.10.2023 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду в письмовому провадженні (а.с.132).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
11 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнана інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК № 639971 (а.с.6).
Їй призначено та вона отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як слідує із записів трудової книжки позивача, у період з 10.08.1998 року по 22.01.2-19 року вона працювала на різних посадах в органах прокуратури. Стаж роботи в органах прокуратури становить 14 років 11 місяців 17 днів.
05.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про переведення її на пенсію по інвалідності згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.33-34).
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення від 07.04.2023 №232730019430 про відмову у переході з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та призначенні пенсії відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (а.с.10).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав із цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що протиправною є відмова відповідача в переведенні з одного виду пенсії на інший вид пенсії у зв'язку з тим, що вона була визнана інвалідом не в період роботи в органах прокуратури, оскільки ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» не містить вимоги щодо отримання інвалідності саме в період роботи в прокуратурі.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що позивач є інвалідом загального захворювання. На момент встановлення інвалідності вона не являлась працівником прокуратури, а тому, права на призначення цього виду пенсії позивач не має.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення пенсії згідно із ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII особі з інвалідністю загального захворювання.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульоване нормами ст. 86 Закону № 1697-VІІ.
Як передбачено ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VІІ прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Частиною 6 ст. 86 Закону № 1697-VІІ встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, виходячи із вказаної норми ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VІІ можна дійти висновку, що прокурорам, яким встановлена І або ІІ група інвалідності і, які мають стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років мають право на пенсію по інвалідності в розмірах, передбачених ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VІІ.
Як встановлено судом, позивачу з 11.11.2022 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначено пенсію, як інваліду загального захворювання ІІ групи та призначено пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто позивач визнана інвалідом загального захворювання та пенсію їй призначено на загальних підставах.
Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним та регулює правовідносини, зокрема, щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з органів прокуратури, тому вимоги ч. 9 ст. 86 цього Закону можуть бути застосовані до прокурорів, у яких наявний стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років та інвалідність настала саме в період проходження служби в органах прокуратури.
Отже, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вимоги ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VІІ щодо призначення пенсії позивачу по інвалідності не можуть бути до неї застосовані.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 травня 2023 року (справа №140/17607/20, адміністративне провадження №К/9901/24480/21).
Суд вважає безпідставним посилання на висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, щодо застосування підходу до тлумачення прав та обов'язків особи, який був би найбільш сприятливим, оскільки правовідносини у цій справі та справі, що розглядається є різними.
Передаючи справу №520/15025/16-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що у цій справі є необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, висловленої у постановах від 10.09.2013 справі № 21-183а13, від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10.03.2015 у справі № 21-51а15, від 17.03.2015 у справі № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі N 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Таким чином, правовідносини істотно відрізняються, а тому правові висновки не можуть бути застосовані у справі, що розглядається.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА