КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
18 жовтня 2023 року Київ № 320/27455/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши подані матеріали ОСОБА_1 до виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петросової - Гривнак Оксани Володимирівни про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали ОСОБА_1 до виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петросової - Гривнак Оксани Володимирівни про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
За приписами частин першої, третьої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, належним відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Позивач визначив особою на рішення якої подається скарга, тобто відповідачем, оскільки зі змісту позову не зрозуміло, виконавця Деснянського районного відділу ДВС Петросову - Гривняк О.В., що не відповідає вимогам частини третьої статті 287 КАС України. А тому позивач має привести позовну заяву у відповідність до зазначених вище вимог та вказати відповідача з урахуванням вимог частини третьої статті 287 КАС України.
Крім того, згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Обов'язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, тому для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України.
У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.
У позовній заяві позивач просить визнати незаконними дії виконавця Деснянського районного відділу ДВС Петросову - Гривняк О.В.
Таке формулювання змісту позовних вимог не відповідає вимогам чіткості та не є конкретним, позаяк позивач, визначаючись із способом захисту порушених прав, не вказав, які саме дії виконавця він просить визнати незаконними.
Крім того, частина друга статті 159 КАС України передбачає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Виходячи з наведеного, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає таку форму звернення до суду, як скарга на неправомірні чи незаконні дії працівників державної виконавчої служби та оскарження постанов. Учасниками процесу не можуть бути скаржник та суб'єкт оскарження.
Позивач, натомість звернувся до суду зі скаргою.
За правилами частини 1 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, які належним чином засвідчені, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, частиною другою вказаної статті визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як убачається зі змісту поданим матеріалів, ОСОБА_1 оскаржується постанова від 28.12.2022 про відкриття виконавчого провадження. Вказує, що звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про оскарження дій та рішень державного виконавця. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.07.2023 позивачу відмовлено у відкритті провадженні, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного законодавства. Як вказує ОСОБА_1 у своєму клопотанні про поновлення строків на звернення до суду, зі змістом ухвали він ознайомився 27.07.2023, однак на підтвердження даного твердження суду не надано належних та допустимих доказів, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання строку звернення до суду з даними матеріалами, та з'ясувати, чи подано позов у строк, установлений статтею 287 КАС України.
Разом з тим, названі матеріали подано до суду лише 09.08.2023, тобто з пропуском, визначеного ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
Доказів поважності пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до матеріалів надано не було.
Крім того, до вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За приписами ч. 4 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Однак, всупереч вимог вказаних норм КАС України, ОСОБА_1 до матеріалів додано копії документів, які не засвідчені, як це встановлено Національним стандартом України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації». Зокрема, згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 01.07.2020 № 144, відмітку про засвідчення копії документа складають з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Крім того, порядок засвідчення копій документів унормований Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, відповідно до пунктів 8, 9 статті 11 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис». Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи (за наявності). Сторінки копії документів (за винятком тих, що мають один аркуш) нумеруються і відмітка про засвідчення копії може доповнюватися відміткою «Всього в копії _____ арк.».
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (№ К/9901/58858/18) та від 07.06.2023 у справі №П/990/109/23.
Пунктом 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною першою статі 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Вимоги до письмових доказів встановлені статтею 94 КАС України.
Так, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте, суд зазначає, що оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Такий правовий висновок викладено у п.20 постанови Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №160/7887/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81616942).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі № 826/15414/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 94840145) зазначив, що долучення до матеріалів справи світлокопій документів, як письмових доказів, які не є оригіналами та не є копіями, оскільки засвідченні з порушенням вимог КАС України, свідчить, що такі докази є неналежними та свідчить про порушення судом правил дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення.
У постанові від 30.11.2020 у справі №580/207/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 93217021) Верховний Суд зазначив, що важливою вимогою використання копії письмового доказу як достовірного та допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.
Приписами КАС України визначено дві форми подання до суду письмових доказів: в паперовій формі (в оригіналі або в належним чином засвідченій копії) або в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.
Іншої форми подання до суду процесуальних документів (в тому чисті письмових доказів) чинними нормами КАС України не передбачено.
У цій справі Верховний Суд зауважив, що розгляд судами попередніх інстанцій справи на підставі документів, які не підписані електронним цифровим підписом та не містять будь-яких інших ознак належного засвідчення копій документів, свідчить про вирішення спору на підставі доказів, які не відповідають критеріям достовірності, що стало підставою для скасування судових рішень.
Згідно з вимогами частини третьої статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий суб'єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.).
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073 грн 60 коп).
Зі змісту позовної заяви виходить, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру та одну похідну вимогу.
Отже, з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 1073,60 грн за вимогу майнового характеру.
В матеріалах справи відсутня квитанція про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви ст. 160-161 КАС України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суд вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву з наданням часу для усунення зазначених недоліків.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом надання суду:
- позовної заяви, у якій чітко визначити відповідача по справі та викласти (сформулювати) першу позовну вимогу, уточнивши, які саме дії державного виконавця позивач просить визнати протиправними, з наданням примірників позову для суду та відповідача;
- письмових пояснень стосовно дати, коли саме позивач дізнався про оскаржувані дії та постанову, дату отримання ухвали суду від 12.07.2023, відповідних доказів на підтвердження цих обставини, а також письмових пояснень стосовно причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду, та відповідних доказів на підтвердження наявності цих причин або клопотання про поновлення строків для звернення до суду із позовною заявою;
- копії документів, що додані до позовної заяви, які мають бути засвідчені, відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації» для суду та для відповідача;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петросової - Гривнак Оксани Володимирівни про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без руху.
Установити позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Я.В. Горобцова