печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23284/22-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання таким, що прийняв спадщину,
ВСТАНОВИВ:
Позиція сторін у справі
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , в якому просив визнати його таким, що прийняв спадщину, посилаючись на те, що він є одним із спадкоємців за заповітом, проте відповідач не віддає йому свідоцтво про право власності на спадкове майно.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років померла рідна тітка ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .
Після її смерті залишилось спадкове майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Органом приватизації державного житлового фонду заводу «Арсенал» 25 грудня 1993 року.
22 червня 2011 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф., яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01 грудня 2014 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф., яким належну їй квартиру під АДРЕСА_1 , а також належні їй речі домашнього обіходу та вжитку заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року у справі № 757/31035/15-ц визнано заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 01.12.2014 нотаріусом 6-ї державної нотаріальної контори м. Києва Прокопенко Н.Ф. - недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 757/31035/15-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
За приписами частин першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (частина перша статті 1233 ЦК України).
За правилами частин першої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом частин першої та другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом встановлено, що 16 червня 2015 року до Шостої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява № 2484 ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була долучена до матеріалів спадкової справи № 328/2015, а відтак він вважається таким, що прийняв спадщину.
Оскільки спадкоємець ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини, судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним, то він є таким, що прийняв спадщину, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
За правилами статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 1 005, 00 грн підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання таким, що прийняв спадщину - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 005, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2023 року.
Суддя С. В. Вовк