Справа № 755/14621/23
№ 1-кп/755/1626/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040003051 від 28.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дитину 2006 р.н. (зі слів), з вищою освітою, офіційно не працюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому, на підставі відповідних Указів Президента України неодноразово продовжувався та станом на день вчинення кримінального правопорушення являється діючим.
Так, ОСОБА_3 , 28.08.2023 року, близько 08 години 45 хвилин, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де у цей час, був припаркований вантажний автомобіль марки «ISUZU», моделі «NQR 71 Р», державний номерний знак НОМЕР_1 , вікно водійських дверцят якого було відчинене. У цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, а саме - до вищезазначеного автомобіля, у період дії воєнного стану. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, у період дії воєнного стану, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів і скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, ОСОБА_3 підійшов до водійських дверей вказаного вище автомобіля, після чого, через відчинене вікно водійських дверей проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Хіаomi Redmi 9Т», вартістю 3 290 гривень 00 копійок, який належить ОСОБА_5 . Після чого, ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму гривень 3 290 гривень 00 копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що він дійсно, 28 серпня 2023 року, приблизно о 08 годині 45 хвилин, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив припаркований автомобіль, в якому було відчинене вікно водійських дверцях та в ньому знаходився мобільний телефон, який він і вирішив викрасти. Далі, він через відчинене вікно даного автомобіля взяв вказаний мобільний телефон та поніс його додому. Зокрема, показав, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що його дії були умисними, у скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, прохав дати йому шанс на виправлення та не позбавляти його волі, оскільки все усвідомив.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.08.2023 року; висновку експерта № 4120/23 від 13.09.2023 року; постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 30.08.2023 року; заяви потерпілого ОСОБА_5 про те, що він до ОСОБА_3 будь-яких претензій не має та відмовляється від подачі позовної заяви і матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що він своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, викрадене майно повернуто.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, раніше не судимий), наявності пом'якшуючої обставини, зокрема, прокурор прохала призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обрано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 4120/23 від 13.09.2023 року в розмірі 260 гривень 00 коп.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон «Redme», чорного кольору, ІМЕІ 1 № НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 № НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакету з № ЕХР0177681 та переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_5 - залишити в останнього.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя: