Справа № 709/1281/23
2/709/388/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року смт Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
СТОВ "Агроко" (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором позики та штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами було укладено договір позики №6 від 24 січня 2023 року. Згідно умов договору позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 8000 грн. Відповідно до п. 4.3 договору, оскільки позичальник являється працівником господарства - позикодавця, то у випадку звільнення позичальника, сума позики має бути повернута в день звільнення незалежно від закінчення 6 місячного строку. 31 березня 2023 року між позивачем та відповідачем було припинено трудові відносини. Відповідач повернув частину боргу у розмірі 1650,70 грн, а залишок суми позики у розмірі 6349,30 грн є неповернутою. З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивач направив претензію про повернення коштів. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування.Враховуючи викладене, посилаючись на приписи законодавства позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 6349,30 грн., а також судовий збір.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У судове засідання сторони не викликалися.
Віповідач про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України судрозглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Відповідно до наказу СТОВ "Агроко" № 412-к від 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 прийнято на посаду тваринника ОСОБА_2 (а.с. 21).
24 січня 2023 року між СТОВ "Агроко" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 6 (а.с. 16).
Відповідно до п. 2.1 вказаного вище договору розмір позики становить 8000 грн., строк надання позики становить 6 місяців (п.4.1 договору).
Пунтком 4.3 передбачено, що оскільки позичальник являється працівником господарства - позикодавця, то у випадку звільнення позичальника з роботи з будь-яких підстав, ця сума позики має бути повернута в день звільнення незалежно від закінчення 6 місячного терміну, встановленого в п. 4.1 договору.
Згідно з наказом СТОВ "Агроко" № 75-к від 31 березня 2023 року трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України; кошти за невикористану відпустку утримати на користь товариства в рахунок погашення позики, наданої ОСОБА_1 (а.с. 22).
Відповідач отримав від позивача обумовлену договором суму позики в розмірі
8000 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 25 січня 2023 року (а.с. 18).
З позову вбачається, що відповідач повернув частину вказаного боргу в розмірі
1650,70 грн., а тому заборгованість складає 6349,30 грн.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-487цс17).
При цьому згідно з положеннями ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З цього слідує, що відповідні договори позики є чинними та ніким неоспореними.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановленні строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором позики, а тому порушене право позивача підлягає захисту судом, та суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2684 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь СТОВ "Агроко" (ЄДРПОУ 31561188)
заборгованість за договором позики від 24 січня 2023 року у розмірі 6349,30 гривень та судовий збір в розмірі 2684 гривень, а всього стягнути 9033,30 гривень (дев'ять тисяч тридцять три гривні 30 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя В. В. Левченко