Головуючий суддя
в суді І інстанції Потапенко А.В.
Єдиний унікальний № 374/351/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Потапенко А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює старший охорони в ТОВ "ФОРА" м. Ржищів, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
29.09.2022 о 21 год 35 хв. в м. Ржищів по вул. Першого Травня ОСОБА_1 керував моторолером HONDA DIO, без н.з., не маючи посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, - 09.09.2023 на підставі постанови, серії ВАВ № 194050, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП - штраф 3400 грн. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, вказував, що вимушений був терміново їхати до аптеки, щоб придбати ліки для своєї бабусі, яка погано почувалась. Бабуся проживає сама та окремо від них з матір'ю, нікого іншого вона не могла просити про допомогу, оскільки її син мобілізований до лав ЗСУ, а дочка - його мама, на той час перебувала на стаціонарному лікуванні, про що надав довідку. Він на даний час не працює, має тимчасові підробітки.
Частина 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ч.5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2.1 "а" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД № 484929 від 29.09.2023: письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.09.2023; рапортом інспектора СРПП ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області сержанта поліції Кравчук А.; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 194050 від 09.09.2023, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 3400 грн; постановою про накладення накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 847603 від 29.09.2023Згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, - штраф 1190 грн.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, що відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
За таких обставин суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що передбачений ч.5 ст. 126 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про наявність у його діях крайньої необхідності, суддя зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно із ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В судовому засідання встановлено факт порушення ОСОБА_1 п. 2.1 (а) ПДР України. При цьому ОСОБА_1 не наполягав на закритті провадження по справі з огляду на вчинення дії особою в стані крайньої необхідності, пов'язаної з невідкладним отриманням бабусею ліків та не надав доказів таких дій.
З огляду на вказане приходжу до висновку, що в даному випадку ОСОБА_1 повинен понести відповідальність за порушення ним п. 2.1 (а) ПДР України.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч.4 ст. 34 КУпАП законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Пом'якшуючими відповідальність обставинами відповідно до ст. 34 КУпАП вважаю повне визнання вини, щире розкаяння винного, вчинення правопорушення під впливом сімейних обставин.
Обтяжуючих відповідальність обставин відповідно до ст. 35 КУпАП не встановлено.
Статтею 27 КУпАП передбачено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Аналіз вказаних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення відсутній визначений Законом механізм, який би дозволяв накладати стягнення за вчинені адміністративні правопорушення нижче визначеної санкцією відповідної статті Кодексу або замінювати стягнення на інше, а тому, при розгляді даної справи слід застосувати аналогію права.
Так згідно ст.69 КК України за фактично аналогічних умов, а саме за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 69 КК України).
Тобто, законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив.
Суд звертає увагу, що за відсутності норми, яка дозволяла б призначати стягнення менше, ніж передбачено санкцією відповідної статті або замінити його на інше, неможливо у повній мірі реалізувати положення ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Тому накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, на особу, яка визнала вину, щиро розкаялася, вчинила правопорушення неумисно під впливом сімейних обставин, не сприятиме її вихованню та виправленню. Таке покарання виглядає надмірним у відношенні ОСОБА_1 , що набув повноліття лише на початку цього року.
Згідно приписів статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Чинна редакція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює безальтернативний штраф у розмірі 40800 грн., що значно перевищує мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення злочину 510 грн. (ст.53 КК України). У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м'якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану, фізичного здоров'я ОСОБА_2 (матері порушника), наявних обставин, необхідним і достатнім буде накладення більш м'якого адміністративного стягнення, ніж передбачено ч.5 ст.126 КУпАП.
Отже, в даному випадку суддя вважає за необхідне застосувати стягнення з урахуванням аналогії закону та застосувати положення ст. 69 КК України для призначення покарання, що є меншим, ніж передбачено санкцією закону про адміністративну відповідальність.
Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, якому у січні 2023 року виповнилось 18 років, ступінь вини, наявність декількох пом'кшуючих обставин та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріали справи, та те, що тяжких наслідків не настало, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити стягнення із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки останній зі слів ОСОБА_1 , належить його матері ОСОБА_2 , що на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також, запобіганню вчинення нових правопорушень.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Керуючись ст. 23, 40-1, 126, 213, 221, 283, 284, 291, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік та без оплатного вилученням транспортного засобу.
Штраф має бути сплачений (отримувач - ГУК у Київ.обл.21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, номер рахунку (IBAN) - UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів: 21081300) порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу: судовий збір стягнутий з ОСОБА_1 за рішенням № 374/351/23) судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови через Ржищівський міський суд Київської області.
Суддя А.В. Потапенко