Справа № 369/11661/23
Провадження №4-с/369/87/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Соловюк В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач комунальне підприємство «Вишнівськводоканал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулася представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 , оскаржувана особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Комунальне підприємство «Вишнівськводоканал» “Вишневої міської ради Бучанського району Київської області“» із скаргою на дії Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно неї та щодо усього її нерухомого майна накладено арешт. Про арешт нерухомого майна не було відомо до виникнення наміру вчинити юридичні дії щодо належної частини квартири; таким чином, вона позбавлена права реалізувати право власності, зокрема, розпоряджатися нерухомим майном.
Підставою накладення арешту став лист Києво - Святошинського районного суд Київської області від 30.06.2023, в провадженні якого перебувала справа №2-571/02 за позовом ДКП «Вишнівськводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. На даний час вказана справа знищена у зв'язку із закінченням строків встановлених для її зберігання. Згідно довідки КП «Управління міського господарства» №13 від 22.03.2023 заборгованості з водопостачання у неї немає.
З метою зняття арешту з квартири вона звернулася до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Але листом повідомлено, що неможливо зняти арешт через відсутність інформації у відділі та рекомендовано зняти арешт з майна в судовому порядку. Крім того, листом від 03.07.2023 Вишневий ВДВС повідомив адвоката Лободу І.В. про те, що за виконавчим листом №2-571 від 22.03.2003 виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області виконавчих проваджень немає.
Просила суд:
визнати дії Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у знятті арешту з усього нерухомого майна неправомірними;
зобов'язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений Деpжавною виконавчою службою у Києво-Святошинському p-ні згідно постанови серія та номер:435/1Б, виданий 05.06.2003; номер запису про обтяження: 5801975; реєстраційний номер обтяження: 78086 23.07.2004 15:50:47.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явилася, її представник адвокат Лобода І.В. подала заяву про слухання справи у їх відсутності.
Представники Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та КП «Вишнівськводоканал» в судове засідання не з'явилися. Заяву про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
Оскільки, відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
При розгляді скарги судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 03.11.1994, серія та номер: НОМЕР_2 , дублікат виданий 30.09.2011, видавник: Виконком Вишневої міської ради скаржник є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 370422232224. Зазначена частка квартири належить скаржнику на праві приватної спільної часткової власності. В матеріалах справи міститься довідка від 05.05.2014 року щодо перейменування АДРЕСА_2 .
Згідно інформаційної довідки від 26.06.2023 року, - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, - відносно скаржника та щодо усього її нерухомого майна накладено арешт: реєстраційний номер обтяження: 5801975; вид обтяження: арешт нерухомого майна; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 13349520 від 27.05.2014 14:42:12; документи подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 435/1Б, виданий 05.06.2003, видавник: Деpжавна виконавча служба у Києво-Святошинському p-ні; відомості про суб'єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду; Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 78086, 23.07.2004 15:50:47; Зміст, характеристика обтяження: № реєстра: 53, внутр. № 8501212F28F4382C664B, комментарий: стор.70; опис предмета обтяження: усе неpухоме майно.
Згідно листа Києво - Святошинського районного суд Київської області від 30.06.2023 року в провадженні суду перебувала справа №2-571/02 за позовом ДКП «Вишнівськводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги; вказана справа знищена у зв'язку із закінченням строків встановлених для її зберігання. Згідно довідки КП «Управління міського господарства» №13 від 22.03.2023 заборгованості з водопостачання у скаржника немає.
Листом від 12.07.2023 Вишневий ВДВС повідомив скаржника про неможливість зняття арешту через відсутність інформації у відділі. Листом від 03.07.2023 Вишневий ВДВС повідомив про відсутність виконавчих проваджень за виконавчим листом №2-571.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, ст. 448 ЦПК України.
З поданих письмових доказів судом встановлено, що лист фактично отримано ОСОБА_1 пізніше ніж 12.07.2023 року у зв'язку з її перебуванням за кордоном, а тому скарга подана у відповідності до вимог процесуального закону та підлягає судовому розгляду.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом, а наявність протягом тривалого часу (20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанова ВС від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22).
КЦС ВС у справі №464/3251/22 від 03.05.2023 зазначив, що сторони виконавчого провадження мають право на звернення до суду саме із скаргою та такі справи розглядаються в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати КЦС у постанові від 24.05.2021 в справі №712/12136/18 «Отже, на підставі вказаного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».
З матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що при поверненні виконавчого листа арешт з майна боржника не був знятий, матеріали виконавчого провадження знищені по строкам зберігання. Оскільки виконавчий лист повернутий на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону, тому дії виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Курченко І.І. у своїй скарзі зазначила, що за відсутності боргу порушені її права та свободи як власника наявністю постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 5801975 постанови про опис та арешт майна боржника, наявністю записів про обтяження відносно неї та які наявні у Державних реєстрах.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №5801975, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо заявника.
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2003 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зняття арешту, накладений на все майно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №5801975, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність. Тому вимоги скарги в цій частині підлягають до задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447, 448 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач комунальне підприємство «Вишнівськводоканал» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Зобов'язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений Деpжавною виконавчою службою у Києво-Святошинському p-ні згідно постанови серія та номер:435/1Б, виданий 05.06.2003; номер запису про обтяження: 5801975; реєстраційний номер обтяження: 78086 23.07.2004 15:50:47.
В іншій частині відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 04 вересня 2023 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ