БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
Номер провадження 2/356/220/23
Справа № 361/4920/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.23 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
До Березанського міського суду Київської області на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2023 року передано на розгляд за територіальною підсудністю позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
20.09.2023 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В. винесла ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому заявила вимогу майнового характеру, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на сарай, гараж та веранду, які знаходяться біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення ціни позову, який підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 долучила до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору на суму 1073,60 грн.
У позовній заяві щодо судового збору позивач зазначила таке: відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру доведеться сплатити 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 1073,60 грн та не більше 13 420 грн). Отже, як вказує позивач, судовий збір становить 1073,60 грн.
Слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Разом з тим, позивач взагалі на зазначила ціну позову, так само як і не вказала про те, що на момент пред'явлення позову встановити точну ціну позову неможливо.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Так, на підтвердження вартості майна та ціни позову позивачем не додано належних доказів.
Відтак, позивач мала зазначити ціну позову на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості майна.
Таким чином, позивачу необхідно було зазначити ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, у разі необхідності - доплатити судовий збір, виходячи з наведеної ціни позову з урахуванням сплаченої при зверненні до суду суми судового збору та надати оригінал квитанції.
Суд надав позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
Позивач ОСОБА_1 29.09.2023 отримала копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 20.09.2023, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Жодних дій позивачем після отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху у визначений в ухвалі суду строк не вчинено.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивач ОСОБА_1 наданими процесуальними правами не скористалася, станом на 17.10.2023 виявлені судом недоліки не усунула, тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
В силу приписів ч. 5, 6, 7 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 175-177, 185, 187, 258-259, 260-261, 353-355 ЦПК України, суддя
УХВАЛИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності - визнати неподаною та повернути позивачу разом з доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду .
Суддя Т. В. Дудар