Справа № 288/1935/23
Провадження № 2/288/343/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Несенюк І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач), третя особа: орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирської області (далі - Третя особа) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в якому вказує, що вони з Відповідачем з 17 вересня 2016 року по 26 листопада 2020 року перебували в зареєстрованому шлюбі та фактичні шлюбні відносини між ними припинено з вересня 2017 року та вони стали проживати окремо.
Відповідач є батьком двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що після припинення шлюбних відносин, за весь час окремого проживання та після народження ІНФОРМАЦІЯ_3 сина ОСОБА_6 , Відповідач жодного разу не відвідував дітей вдома, в навчальному та дошкільному закладі, не цікавиться їх фізичним та духовним розвитком і умовами проживання, не бачиться та не спілкується з ними, не займається їх вихованням, будучи фізично здоровою особою не займається утриманням дітей, матеріальної допомоги не надає, жодного разу не привітав своїх дітей з днем народження та іншими святами, що негативно позначається на самоствердженні дітей, як особистостей та спричиняє їм душевні страждання.
На даний час Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , якого діти сприймають як власного батька.
Позивач вказує, що всі наведені нею обставини свідчать про ухилення Відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, а також він спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей.
На підставі вищевикладеного Позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по відношенню до його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000.00 (п'ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити та стягувати з Відповідача аліменти по 2500.00 гривень щомісячно на кожну дитину, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач в судові засідання 04 жовтня 2023 року та 18 жовтня 2023 року не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до Судових викликів № 288/1935/23/13103/23 вих. від 22 вересня 2023 року та № 288/1935/23/14073/23 вих. від 05 жовтня 2023 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, Відповідач - ОСОБА_3 , був повідомлений про судові засідання, які відбудуться 04 жовтня 2023 року о 09.15 годині та 18 жовтня 2023 року о 09.30 годині.
Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно частини четвертої статті 223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи неявку належним чином повідомленого Відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою Позивача та її представника, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Представник Третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Суд, вислухавши Позивача, її представника та представника Третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . /а.с.4/
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . /а.с.5/
Заочним рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2020 року в справі № 935/1518/20, задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 17 вересня 2016 року Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 148, дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір'ю - ОСОБА_8 . /а.с.8-9/
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 26 червня 2021 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилося на - ОСОБА_7 . /а.с.10/
Як вбачається з Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї виданого виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради 30 березня 2023 року за вих. № 182, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з нею проживають: чоловік - ОСОБА_7 ; син - ОСОБА_4 ; син - ОСОБА_5 . При обстеженні встановлено, що сім'я проживає у власній двокімнатній квартирі, помешкання знаходиться у задовільному стані, в кімнатах прибрано, охайно, тепло. Дитяча кімната повністю умебльована, є стіл для навчання та двоярусне ліжко для відпочинку. У дітей є іграшки відповідно віку, зошити і книжки. Зі слів матері відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_3 вже більше 4 років не приймає участі у вихованні та утриманні їх малолітніх дітей, не цікавиться їх фізичним розвитком та емоційним станом, матеріальної допомоги не надає. /а.с.11-12/
Згідно довідки «Центру первинної медико-санітарної допомоги» Коростишівської міської ради Житомирської області № 482 від 31 березня 2023 року, ОСОБА_1 регулярно відвідувала дитячу консультацію з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для огляду і щеплень без участі ОСОБА_3 . /а.с.13/
Рішенням виконавчого комітету Попільнянської селищної ради № 70 від 07 червня 2023 року, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по відношенню до його малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.14/
У Висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , затвердженому рішенням виконавчого комітету селищної ради № 70 від 07 червня 2023 року встановлено, що з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне надати висновок про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.15/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення Відповідача батьківських прав та стягнення аліментів з тих підстав, що батько не приймає участі у вихованні та утриманні синів.
Статтею 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї; створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Згідно приписів частини другої статті 150, частини другої статті 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і допускається лише при наявності вини в діях батьків і належить до обов'язкових умов позбавлення батьківських прав.
Пунктом 16 вищевказаної Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Крім того, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків, в даному випадку позбавлення батьківських прав є самим крайнім заходом впливу стосовно Відповідача, але він свідомо ухиляється та самоусунувся від виконання своїх обов'язків: не провідує синів, не приймає участі у їх вихованні, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх життям та здоров'ям, не виявляє ніякого інтересу до синів, а тому наявні підстави для позбавлення Відповідача батьківських прав відносно його синів.
Щодо заявлених Позивачем позовних вимог про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно статті 180, частини першої статті 183 СК України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відображено і в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України, вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, вони зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 141, 180 СК України).
Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Судом встановлено, що Відповідач є батьком дітей: - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і не надає матеріальної допомоги на їх утримання, а тому з нього належить стягувати аліменти на користь Позивача на утримання синів.
Виходячи з положень частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За наведених обставин, визначаючись з розміром та способом стягнення аліментів та враховуючи що Відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги до суду надано не було), а доказів щодо наявності у нього інших утриманців суду не надав, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим є стягнення з Відповідача аліментів на утримання синів у розмірі 2500.00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір за заявлену позовну вимогу про позбавлення батьківських прав в розмірі 1073.60 гривень /а.с.16/, який підлягає стягненню з Відповідача на її користь.
При зверненні до суду Позивач звільнена від сплати судового збору за заявлену позовну вимогу про стягнення аліментів, в зв'язку з чим, з Відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1073.60 гривень.
Керуючись статтею 51 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»; Постановою Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»; Законом України «Про охорону дитинства»; статтями 5, 7, 150, 157, 164, 165, 180, 182, 183, 184, 191 СК України; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по відношенню до його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2500.00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 12 липня 2023 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073.60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 ) на користь держави 1073.60 гривень судового збору зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник