Справа №278/2952/22
Категорія 42
2/295/2439/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Полонця С.М.,
секретаря с/з - Лукасевич А.Є.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Хільчевського С.О., представника відповідача - Бондарчук Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
16.10.2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відвід судді Полонця С.М. з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала заяву, а позивач та її представник заперечували щодо задоволення заяви про відвід судді.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Вимога безсторонності, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Відповідно до висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
У рішенні в справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість в демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Інститут самовідводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
В обґрунтування своєї заяви про відвід судді відповідач посилається на те, що йому не було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі; позов задоволений в повному обсязі без долучення до матеріалів справи оригіналу боргової розписки та без повідомлення відповідача про існування справи; станом на 03.07.2023 року йому заочне рішення суду у цій справі не було вручено; ухвалою судді в іншій справі за заявою ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 було задоволено самовідвід; представник позивача адвокат Хільчевський С. не має належним чином оформлених повноважень на участь у цій справі, однак суддя Полонець С.М. допустив його до участі у справі; вказаний адвокат зловживає своїми правами представника позивача і суддя не відреагував на це належним чином; судом проявлена необ'єктивність під час розгляду клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи оригіналів документів із зразками його підпису для проведення судової експертизи; письмове клопотання відповідача про призначення експертизи не було розглянуто по суті, а розгляд справи був відкладений.
Вищенаведені обставини не свідчать про упередженість або необ'єктивність судді, а незгода сторони з процесуальними рішенням судді не може бути підставою для відводу, тому заява відповідача про відвід судді не підлягає до задоволення.
Разом з тим, вищенаведена позиція відповідача може створити уявлення у стороннього спостерігача про упереджене ставлення головуючого по справі до нього.
Враховуючи, що відповідач висловив недовіру судді, хоча в своїй роботі cуддя керується чинним законодавством, з метою усунення звинувачень у необ'єктивному і упередженому розгляді справи та виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у відповідача, недопущення надмірної напруженості у стосунках сторін і суду та з морально-етичних міркувань, вважаю, за таких обставин, неможливим подальший розгляд справи під моїм головуванням, а тому є підстави для задоволення самовідводу.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді, залишити без задоволення.
Задовольнити самовідвід cудді Полонцю С.М.
Справу передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 18.10.2023 року.
Суддя: