УХВАЛА
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 683/2609/22
провадження № 51-4715 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2023 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Тобто, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
При цьому, таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді у суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Як убачається із змісту касаційної скарги, не погоджуючись із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та, вказуючи на відсутність умислу на вчинення крадіжки, у зв'язку з чим вважаючи правильною кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 190 КК України, засуджений порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
Проте, на обґрунтування своїх вимог щодо незаконності оскаржуваних судових рішень з цих підстав, крім іншого, засуджений наводить доводи, які за своїм змістом стосуються невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та оцінки доказів, що відповідно до вимог ст. 438 КПК України, не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Проте, вказуючи на незаконність судових рішень, засуджений не зазначає які доводи апеляційних скарг сторони захисту, у порушення вимог ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції, належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак, у касаційній скарзі засудженого взагалі відсутні вимоги до суду касаційної інстанції із зазначенням того, яке конкретно рішення має прийняти суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою засудженого.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення.
Враховуючи наведе, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2023 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3