Справа № 154/560/22
Провадження № 1-кп/162/15/2023
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року смт Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представника сектору ювенальної превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - ОСОБА_5 ,
представника служби у справах дітей Володимирської міської ради ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021035510000701 про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Броди Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, судимого: 11 лютого 2022 року Ратнівським районним судом Волинської області за частиною першою статті 190 КК з призначенням покарання у виді 30 годин громадських робіт (з врахуванням ухвали Волинського апеляційного суду від 01 червня 2022 року); 18 серпня 2022 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за частинами першою, другою статті 186 КК із застосуванням частин першої, четвертої статті 70 КК до 4 років двох днів позбавлення волі; 23 березня 2023 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за частиною четвертою статті 185 КК із застосуванням частини четвертої статті 70 КК до п'яти років трьох місяців позбавлення волі;
встановив:
ОСОБА_7 , будучи неповнолітнім, приблизно о 19 годині 05 листопада 2021 року, перебуваючи у кухні у квартирі АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом та метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилось у штовханні в різні ділянки тіла та нанесення ударів кулаками в обличчя ОСОБА_8 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, відкрито викрав стільниковий телефон «Lenovo» моделі «А6000» вартістю 426,33 гривень, який знаходився на столі, та стільниковий телефон «Хiaomi» моделі «Redmi 7A» вартістю 1566,33 гривень, який знаходився на тумбочці. Всього потерпілому ОСОБА_8 заподіяно майнову шкоду на загальну суму 1992,66 гривні.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та показав, що викрав у потерпілого стільниковий телефон «Хiaomi». Між тим, заперечив свою причетність до викраденням стільникового телефону «Lenovo». Будь-які інші показання надавати відмовився.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні 31 липня 2023 року показав, що ввечері 21 листопада 2021 року він перебував у стані сп'яніння. Коли він сидів за столом у кухні, в квартиру по АДРЕСА_3 прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . В якийсь момент обвинувачений здавив потерпілого за шию, зіштовхнув зі стільчика, бив його. Згодом ОСОБА_10 забрав із зарядки належний ОСОБА_11 телефон «Хiaomi». Через короткий проміжок часу ОСОБА_10 та ОСОБА_12 пішли із квартири. Відтак він виявив, що також пропав стільниковий телефон «Lenovo». Телефон «Хiaomi» потерпілому згодом повернула поліція. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 покладається на розсуд суду.
Свідок обвинувачення ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що проживає разом із ОСОБА_11 . У листопаді 2021 року у день події, точної дати свідок не пригадала, до них у квартиру по АДРЕСА_3 прийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які були напідпитку. У кухні разом розпивали спиртне. ОСОБА_16 звинуватив її та ОСОБА_11 , що вони його обікрали. Мороз почав душити та бити ОСОБА_11 . Згодом ОСОБА_10 та ОСОБА_16 втекли із квартири. ОСОБА_17 одразу виявила, що пропало два мобільні телефони. Пішла до сусідки та викликала поліцію. Обидва телефони купував ОСОБА_11 , «Lenovo» користувалась ОСОБА_17 . Мороз приходив до свідка та пропонував відкупити телефон «Lenovo».
Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.
О 19 годині 16 хвилин 05 листопада 2021 року ОСОБА_17 зателефонувала на лінію поліції «102» та повідомила про викрадення двох телефонів. Підозрює знайомих, які були в гостях (Т. 2 а.с. 3).
Згідно із протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_11 05 листопада 2021 року звернувся у поліцію із заявою про викрадення двох мобільних телефонів (Т. 2 а.с. 4).
Під час огляду місця події потерпілий ОСОБА_11 показав де знаходились телефони до їх викрадення у кухні квартири по АДРЕСА_3 (Т. 2 а.с. 6).
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_17 та потерпілий ОСОБА_11 вказали на ОСОБА_10 як на особу, яка викрала телефони (Т. 2 а.с.11-16).
Належний потерпілому телефон «Хiaomi» моделі «Redmi 7A» добровільно видала поліції ОСОБА_18 (Т. 2 а.с. 17-21).
Відповідно до висновку експерта ринкова вартість телефону «Lenovo» моделі «А6000» станом на 05 листопада 2021 року становила 426,33 гривень, вартість телефону «Хiaomi» моделі «Redmi 7A» -- 1566,33 гривень (Т. 2 а.с. 25-28).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 56 від 09 червня 2022 року у період, що відноситься до часу вчинення кримінального правопорушення, і на цей час у Мороза виявляються ознаки легкої розумової відсталості (олігофренії в ступені помірно вираженої дебільності) з поведінковими розладами. Цей розлад спостерігається у нього з народження. Ступінь змін у психіці у ОСОБА_10 не така, щоб позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру обвинувачений не потребує (Т. 3 а.с. 10, 11).
Таким чином, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд дійшов до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_10 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.
При цьому суд звертає увагу, що викрадення стільникових телефонів ОСОБА_10 відбулось у присутності потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_17 . Обвинувачений міг усвідомлювати, що ці дії ними помічені або ж можуть бути помічені.
Таким чином, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за частиною другою статті186 КК.
Відповідно до частини другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з частинами першою, другою статті 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкостівчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшуютьта обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_10 , суд бере до уваги, що скоєне є тяжким злочином.
Згідно із досудовою доповіддю орган пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_10 без позбавлення чи обмеження волі. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінено як середній (Т. 1 а.с. 138-143, 156-160).
Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до обвинувального акта відсутні.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Між тим, суд не вбачає у поведінці обвинуваченого щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_10 є особою молодого віку. До повноліття обвинувачений мав статус дитини, позбавленої батьківського піклування (Т. 2 а.с. 35-42, 61).
Мороз страждає легкою розумовою відсталістю (олігофренією в ступені помірно вираженої дебільності) з поведінковими розладами.
З іншого боку неможливо ігнорувати попередні судимості обвинуваченого, що свідчать про антисоціальний нахил його особистості.
Згідно з вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 березня 2023 року у справі № 154/2068/22, який набрав законної сили, ОСОБА_10 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК, які вчинені 10 травня та двічі 10 липня 2022 року. На підставі частини четвертої статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 серпня 2022 року Морозу остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 3 місяці. При цьому констатовано, що ОСОБА_10 перебуває у місцях попереднього ув'язнення з 12 липня 2022 року (Т. 3 а.с. 24-30).
Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов до висновку, що за частиною другою статті 186 КК обвинуваченому ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, ближчий до мінімального.
Остаточне покарання обвинуваченому за цим вироком та вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 березня 2023 року необхідно визначити на підставі частини четвертої статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень із частковим складанням покарань.
Відповідно до частини п'ятої статті 72 КК у строк покарання ОСОБА_10 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 12 липня 2022 року.
Долю речового доказу необхідно вирішити відповідно до положень статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Процесуальні витрати за залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались. Мороз утримується під вартою відповідно до вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 березня 2023 року.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 березня 2023 року у справі № 154/2068/22 у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 3 (три) місяці визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
Відповідно до частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України у строк остаточного покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з 12 липня 2022 року, з розрахунку день за день.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 10 копійок процесуальних витрат за залучення експерта.
Речові доказ: стільниковий телефон «Хiaomi» моделі «Redmi 7A» -- залишити у повному розпорядженні потерпілого ОСОБА_8 .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення можуть бути подані апеляції до Волинського апеляційного суду.
Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, строк апеляційного оскарження обчислюється з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1