Ухвала
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 279/3812/21
провадження № 61-14589ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір позики від 09 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 12 000 доларів США у формі боргової розписки.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Полонською Л. М., на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 рок у справі № 713/285/2012, від 18 грудня 2018 року у справі № 755/12668/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 723/405/17, від 15 травня 2019 року у справі № 207/1172/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 133/3828/14-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 521/20211/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 522/16362/16-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 522/20907/16-ц, від 12 червня 2020 року у справі № 333/324/18, від 08 липня 2020 року у справі № 522/3541/15-ц, від 05 листопада 2020 року у справі № 619/7611/18, від 16 березня 2021 року у справі № 133/2718/18, від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 462/2662/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначає постанови Верховного Суду України від 12 січня 2015 року у справі № 6-197цс14 та від 09 серпня 2017 року у справі № 6-2690цс16, в яких, на його думку, викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте, суд касаційної інстанції звертає увагу заявника на те, що посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду України, у яких, на його думку, викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах (а не Верховного Суду) не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Полонською Л. М., подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, касаційне провадження у цій справі слід відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
Витребувати з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області цивільну справу № 279/3812/21.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк
до 17 листопада 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник