Ухвала
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 756/3328/20
провадження № 61-14576ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справа дітей Оболонського району м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про скасування рішення державного реєстратора,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40473843 від 04 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченком С. О.
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 24 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Скасував рішення державного реєстратора філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Демченка С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40473843 від 04 квітня 2018 року 10:21:44.
Верховний Суд постановою від 03 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Кредит Фінанс» задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасував і справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасував та передав справу на розгляд до Господарського суду м. Києва.
11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у цій справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що копія оскаржуваного судового рішення надійшла на електронну пошту представника 11 вересня 2023 року, а тому строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року спливає 11 жовтня 2023 року. Іншим способом оскаржуване судове рішення їм не надходило. У зв'язку з чим вважають, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин та просять його поновити.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасного направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового чи електронного зв'язку копії оскаржуваного рішення або доказів отримання цього судового рішення, відповідні докази мають бути надані заявниками до суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та роз'яснити заявникам про необхідність надання до суду доказів щодо отримання ними оскаржуваного судового рішення саме 11 вересня 2023 року.
Крім цього, касаційній скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судового рішення з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судового рішення відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявникам, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявниками підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи викладене, з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявникам необхідно надіслати до суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подачу фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 536,80 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо недоліки заяви не буде усунуто у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев