Справа № 303/6138/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою та його представника - адвоката Стегури Наталії Романівни на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строк на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 - 496,20 грн. судового збору.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 о 16 год. 30 хв. 02.09.2022 по вул. Ужгородська в м. Мукачево керував автомобілем марки «Volkswagen Touran» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стегура Н.Р. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважають, що постанова є незаконною, оскільки винесена з істотними порушеннями вимог КУпАП. Зазначають, що як вбачається із боді-камери, момент зупинки самого транспортного засобу працівниками поліції не відтворений, так як автомобіль ОСОБА_1 був припаркований та останній стояв біля автомобіля, коли до нього підійшли працівники поліції. Отже, транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції. Вказують, що на зазначені обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, фактично не встановив дійсних обставин справи, а також порушення працівниками поліції положень ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, та дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не приймав, копію постанови отримав - 03.10.2022 року. Просять поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити.
Від захисника Стегури Н.Р. надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Просить суд відповідно до ч.6 ст.38 КУпАП закрити провадження по справі.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стегури Н.Р., відповідно до ст.294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянтам строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 139780 від 02.09.2022, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, - водій ОСОБА_1 11.09.2022 о 20 год 30 хв у с. Приборжавське, вул. Гагаріна, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Огляд проводився на приладі Alcotest Drager 6820, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стверджується результатом тесту Alcotest Drager 6820 від 02.09.2022, з якого вбачається про наявність 0,29 % алкоголю у видихуваному повітрі, і що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння;відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; розпискою, якою підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу марки «Volkswagen Touran» д.н.з. НОМЕР_1 ; копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5840829 від 02.09.2022, відповідно до якої 02.09.2022 о 16 год. 35 хв., у м.Мукачево, вул.Ужгородська, 192А, водій керуючи транспортним засобом порушив п.8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянтів в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Тому безпідставними є доводи ОСОБА_1 та його захисника про не доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки згідно норм діючого законодавства огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду останнім поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля та керував ним у стані алкогольного сп'яніння.
Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.
Незгода апелянтів з оцінкою судом доказів, не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, й суд оцінює всі докази безпосередньо як кожного доказу окремо, так й у взаємозв'язку.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги, то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що захисник Стегура Н.Р. подала суду заяву в якій зазначено клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин.
Апеляційний суд звертає увагу, що тривалий розгляд справи в суді апеляційної інстанції був обумовлений саме процесуальної поведінкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, оскільки розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою вищевказаних учасників розгляду справи в судове засідання апеляційної інстанції та за їх клопотанням.
Вищевказані обставини свідчать про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності використовувала надані їй права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя в розумний строк і фактично намагалась, затягувати розгляд справи з метою перешкоджати ухваленню несприятливого для себе судового рішення.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Відповідно до вимог ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий КУпАП не містить поняття давності притягнення до відповідальності, яке пов'язано із часом набуття законної сили відповідним рішенням суду, а тільки містить посилання на час накладення адміністративного стягнення.
Зокрема, строк давності притягнення до відповідальності, це передбачений законом певний проміжок часу з дня вчинення правопорушення і до дня набрання відповідним рішенням законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка від відповідальності.
Разом з тим, накладення адміністративного стягнення здійснюється судом першої інстанції і подальший розгляд провадження судом апеляційної інстанції не впливає на тривалість строку, який встановлений ч.6 ст.38 КУпАП.
Вищевказані висновки повністю узгоджуються із існуючою судовою практикою, відповідно до якої встановлений ст.38 КУпАП строк накладення стягнення рахується з дня вчинення правопорушення до моменту накладення стягнення рішенням суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, визнав останнього винним у вчиненні правопорушення та в межах встановленого законом строку наклав на нього відповідне стягнення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що саме такий правовий підхід до вирішення вищевказаного питання повністю відповідає вимогам закону, принципу правової визначеності та усталеній судовій практиці.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника про скасування постанови суду та закриття провадження, у зв'язку із закінченням на час розгляду справи в апеляційній інстанції строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисника Стегура Н.Р. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 та його захиснику - адвокатуСтегурі Наталії Романівні строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стегура Наталії Романівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага