ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/660/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Пустовойтов Д.М. - адвокат, ордер серії АІ №1392723 від 10.05.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова"
про стягнення 606 372,94 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 194346,71 грн. основного боргу, 153741,13 грн. пені, 147591,4 грн. 48% річних, 110693,61 грн. плати за користування товарним кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки № 512/21/57 від 31.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.05.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
В послідуючому ухвалою суду від 11.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
05.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 5 558,40 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позову, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься списком відправки № 20645 рекомендованих листів за 18.09.2023.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалі справи, 31.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" (покупець) було укладено договір поставки №512/21/57, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови постави, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Також п. 3.2. договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі курс Міжбанку). Для визначення "курсу Міжбанку" сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (надалі "Джерело курсу іноземних валют").
Здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд (п. 3.7. договору).
Умовами п. 6.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.7. договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) (п. 6.8. договору).
Крім цього, додатком №512/21/57/20-МД/О від 18.08.2021 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 816 000,00 грн.
Згідно п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 20.08.2021.
Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення.
- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 29.10.2021.
Додатком №512/21/57/21-МД/О від 03.09.2021 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 1 203 828,91 грн.
Згідно п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.10.2021.
- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2022.
Також додатком №512/21/57/21-МД/П від 03.09.2021 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 64 909,44 грн.
Згідно п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.10.2021;
- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2022.
Додатком №512/21/57/22-ЗЗР від 03.09.2021 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 235 529,64 грн.
Згідно п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.10.2021;
- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2022.
Відповідно до умов вказаних додатків у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь позичальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього договору та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
На підставі додатку № 512/21/57/21-МД/О від 03.09.2021 відповідачу було поставлено товари на суму 1 203 828, 91 грн.:
- за видатковою накладною №112540 від 08.10.2021 поставлено товар на суму 622 485,01 грн.;
- за видатковою накладною №112543 від 08.10.2021 поставлено товар на суму 581 343,90 грн.
Як зазначалось раніше, згідно п. З додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином:
- 20,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.10.2021,
- 80,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2022.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 1 009 482,20 грн. відповідно до:
- платіжного доручення № 896 від 13.10.2021 на суму 61 200,00 грн.,
- платіжного доручення № 963 від 03.11.2021 на суму 179 565,78 грн. (інша частина платежу за таким платіжним дорученням на підставі пункту 3.7. договору була зарахована позивачем як часткова сплата боргу за іншим додатком - №512/21/57/20-М/О від 18.08.2021),
- платіжного доручення № 1273 від 31.08.2022 на суму 18 716,42 грн. (інша частина платежу за таким платіжним дорученням на підставі пункту 3.7. договору була зарахована позивачем як часткова сплата боргу за іншим додатками - №512/21/57/23-МД/П від 03.09.2021, №512/21/57/22-ЗЗР від 03.09.2021),
- платіжного доручення № 99 від 29.09.2022 р. на суму 100 000,00 грн.,
- платіжного доручення № 1326 від 20.10.2022 на суму 50 000.00 грн.,
- платіжного доручення № 1520 від 30.11.2022 на суму 300 000,00 грн.,
- платіжного доручення № 1589 від 14.12.2022 на суму 300 000,00 грн.
Отже, непогашена сума заборгованості за додатком становить 194 346,71 грн. (1 203 828, 91 грн. - 1 009 482,2 грн).
Дослідивши подані докази та наведені сторонами обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в частині сплати коштів за отриманий товар покладено на відповідача, однак останній не скористався правом подачі відзиву на спростування доводів позивача, не надав суду доказів погашення боргу в повному обсязі, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 194 346,71 грн. вартості поставленого товару та задовольняє їх в повному обсязі.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, судом при розгляді вказаної справи було перевірено правильність нарахування компенсаційних платежів та штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 48% річних, за неналежне виконання умов договору, враховуючи суму боргу, період його прострочення та дати часткового погашення, суд прийшов до висновку, що заявлена позовна вимога у цій частині є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в сумі 147 591,49 грн.
Законодавець у частинах 1, 5 ст. 694 ЦК України обумовив, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вже зазначалось вище, в додатках до договору передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Таким чином, передбачена досягнутими домовленостями обох учасників цього спору плата за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, є за своєю правовою природою процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок цих процентів в сумі 110 693,61 грн., суд вважає, що такі розраховані відповідно до вимог чинного законодавства та положень укладеного сторонами договору.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому суд зазначає, що річні, про які йдеться у ч. 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
В пункті 6.7. Договору поставки сторони дійшли згоди щодо збільшеного розміру процентів річних, зазначивши, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Здійснивши перевірку правильності нарахування заявлених до стягнення 110 693,61 грн. 36% річних за користування товарним кредитом, суд прийшов до висновку, що такі нараховані правомірно.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.
Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору).
В п. 6.8 Договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Позивачем обраховано за період з 01.09.2022 до 09.05.2023 пеню в розмірі 153741,13 грн.
Як наслідок, проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, розмір простроченої заборгованості по кожній накладній на відвантаження окремо, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, враховуючи часткову оплату боргу та дату такої оплати, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" (12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка,1-Б, ід. код 39289687)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35, ід. код 43106699) 606 372,94 грн., з яких: 194 346,71 грн. заборгованості з оплати товару, 153 741,13 грн. пені, 147 591,49 грн. - 48% річних, 110693,61 грн. - 36% за користування товарним кредитом, а також 9 095,59 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.10.23
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - позивачу (рек. з повід.) код ЄДРПОУ 43106699
+ на ел. пошту: office@eridon.ua
d.pustovoitov@monblan.org
4 - відповідачу (рек. з повід.) код ЄДРПОУ 39289687
+ на ел. пошту: svs.agronom@gmail.com