Справа № 735/1025/23р.
Провадження по справі № 2-о/735/112/2023р.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 жовтня 2023 року смт. Короп
Коропський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Балаби О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Короп цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Коропська селищна рада про встановлення факту прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилась спадщина. Після смерті баби заявниця фактично вступила в управління спадковим майном до закінчення шестимісячного строку згідно ст. 549 ЦК УРСР шляхом володіння сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 005167 від 25.07.1996 року, проживанням в одному будинку та оброблення присадибної ділянки. Однак, не може отримати свідоцтво на право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_2 , оскільки недостатньо доказів, що підтверджують факт прийняття спадщини. Встановлення факту прийняття спадщини має для заявниці юридичне значення, оскільки надасть можливість нотаріально оформити право власності на неї.
У судове засідання заявниця не з'явилась, проте у заяві просить розглянути справу без її участі.
У судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи у відсутність представника. Проти задоволення заяви не заперечують.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 3).
Згідно довідки виданої Лукнівським старостинським округом Коропської селищної ради № 14-22/39 від 23.05.2023 року ОСОБА_1 фактично вступила в управління спадковим майном до закінчення шестимісячного строку згідно ст. 549 Цивільного кодексу УРСР після смерті своєї баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом володіння сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 005167 від 25.07.1996 року, проживанням в одному будинку, оброблення присадибної ділянки.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 73773390 від 31.08.2023 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно ст. ст. 1216-1222 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
З положень ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (в редакції Закону, який діяв на момент відкриття спадщини) вбачається, що для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема наявність у спадкоємця протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно чи права на нього.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Аналізуючи вищезазначене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного вищевказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що метою встановлення такого факту є врегулювання заявницею юридичних питань в сфері правовідносин спадкування, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 10 - 13, 81, 83, 247, 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
заяву задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Суддя: О.А. Балаба