ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023м. ДніпроСправа № 904/1676/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П.
Розглянувши заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
за позовом Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача (заявника): Шило О.І.
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн.
Рішенням від 14.02.2023 позовні вимоги Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн. задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради 500 760,00грн - збитків, 7511,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасовано. Позовну заяву Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн залишено без розгляду.
14.07.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій він просив стягнути з позивача на його користь 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Додатковою ухвалою від 24.07.2023 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 на користь відповідача стягнуто з позивача 11 267, 10 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Зазначену постанову відповідач отримав 09.09.2023 (т.2, а.с. 227).
11.10.2023 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій він просить поновити строк для подання доказів понесення судових витрат та стягнути з позивача на його користь 8 000,00 грн. витрат на залучення експерта у галузі права.
Ухвалою від 11.10.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення на 16.10.2023.
16.10.2023 позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач в судовому засіданні підтримав свою заяву.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА.
У заяві відповідач зазначає, що для отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, ОСОБА_1 уклав договір про надання послуг експерта з питань права в судовій справі від 01.12.2022 з експертом з питань права, професійна діяльність котрого зареєстрована в ЄДРПОУ ОСОБА_2 .
В п. 1.4. договору вартість послуг експерта з питань складає 8 000,00 грн.
Заявник вважає, що такі витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, та вони відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Позивач проти задоволення заяви заперечив, зазначив, що при поданні відзиву на позов відповідач не надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат щодо залучення експерта.
Також позивач зазначив, що ухвали суду про допуск до участі у справі експерта з питань права за цим договором та долучення його висновку до матеріалів справи не було.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Докази надання правової допомоги позивачу. 2. Правомірний розмір витрат позивача на оплату правової допомоги. 4. Розподіл витрат на оплату правової допомоги.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
Приписами ст. 127 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 01.12.2022 уклав договір про надання послуг експерта з питань права в судовій справі з експертом з питань права - Колосовим Іллею Вадимовичем, професійна діяльність якого зареєстрована в ЄДРПОУ.
За даним договором експерт з питань права зобов'язався надати клієнту наступні послуги:
- скласти письмовий експертний висновок з питань права у межах компетенції експерта, визначеної додатком до диплому ДР № 001448 від 23.04.2021 у господарській справі № 904/1676/22 для суду першої інстанції, а окрім того - інші процесуальні документи, необхідні для правильного та об'єктивного вирішення цієї справи,
- з'явитися до Господарського суду Дніпропетровської області у разі його виклику, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз'яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (п.1.1. договору).
В п. 1.4. договору передбачено, що вартість послуг експерта з питань права складає, за домовленістю сторін, 8 000,00 грн. оплата послуг експерта з питань права здійснюється в момент укладення договору.
Даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тобто до ухвалення рішення по суті спору в справі № 904/1676/22 Господарським судом Дніпропетровської області. (п. 1.5. договору).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), докази його виконання, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Суд зазначає, що, в порушення вимог ч.1 ст. 124 ГПК України, відповідач не надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат разом із відзивом на позов, до закінчення судових дебатів у справі в суді першої інстанції відповідач відповідної заяви також не заявляв.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив виконання залученим експертом зазначеного договору.
Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 8 000,00 грн. витрат на залучення експерта в галузі права у суду відсутні.
Керуючись статтями 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 8 000,00 грн. витрат на залучення експерта в галузі права відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Додаткове рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.10.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко