ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 жовтня 2023 року Справа № 903/855/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/855/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Європейська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34826969)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Солтиса Сергія Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 70 780,67 грн.,
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця Солтиса Сергія Степановича та просить суд стягнути 95 448, 24 грн. заборгованості в т.ч. 90 168, 93 грн. - боргу по орендній платі, 5279, 31 грн. - штрафу та 2684 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №102 оренди торгового місця від 14.01.2010, в частині своєчасної оплати за користування об'єктом оренди.
Ухвалою суду від 21.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 21.08.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою на адресу позивача.
Ухвала суду від 21.08.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Солтиса Сергія Степановича та була отримана відповідачем 24.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4301040707071.
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Відповідач 29.08.2023 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/5101/23 від 29.08.2023, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати до позовних вимог позовну давність тривалістю у три роки.
08.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" через відділ діловодства суду надійшли:
- заява за вх.№01-74/1375/23 від 08.09.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач, посилаючись на положення ст. 46 ГПК України та у зв'язку з тим, що у розрахунку суми боргу, який був доданий до позовної заяви, були виявлені помилки, просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 70 780,67 грн. в т.ч.: 66 585,04 грн. основної заборгованості, 4195,63 грн. штрафу, понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі.
- відповідь на відзив за вх.№01-75/5317/23 від 08.09.2023.
13.09.2023 від Фізичної особи-підприємця Солтиса Сергія Степановича надійшли письмові пояснення за вх.№01-75/5389/23 від 13.09.2023 на відповідь на відзив позивача.
19.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення за вх.№01-75/5557/23 від 19.09.2023.
Будь-яких інших заяв та клопотань по суті сторонами подано не було.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає, що відповідна заява сторони є підставною та підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог розуміється відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову 70 780,67 грн., виходячи з якої й вирішується спір.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
14 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Солтисом Сергієм Степановичем (Орендар) укладено договір №102 оренди торгового місця (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування Торгове місце, площею 17,5 кв. м., яке знаходиться: ряд №4, місце №8, на території торгового комплексу "Новий ринок", який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.
Згідно п.1.2 Договору торговим місцем, що є предметом Договору, являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг).
Передача Торгового місця, зазначеного у п.1.1 Договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим Договором (п.1.3 Договору).
Відповідно до п 2.1. Договору, за користування Торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20 грн. за 1 кв. м., що становить 350,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно вносити орендну плату та інші платежі; в належному стані повертати за актом передачі-прийому Торгове місце, вказане в п. 1.1. цього Договору, Орендодавцю на протязі 2-х днів після припинення дії цього Договору (дострокового його розірвання або закінчення строку дії) (п. 3.1.2, 3.1.10 Договору).
Згідно п. 4.1.1 Договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 Договору, Орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
Цей договір вступає в дію з 14.01.2010 та укладається до 31.12.2058р. (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового розірвання. Цей Договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу Сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п. 5.4, 5.5 Договору).
Сторони домовилися, що до положень цього Договору не застосовуються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітні 1992 року та Постанова КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна". (п.5.10 Договору).
Відповідно до п. 6.2 - 6.5 Договору, у разі наявності форс-мажорних обставин термін виконання зобов'язань за цим Договором може змінюватися за взаємною згодою Сторін, про що вони укладають додаткову угоду до цього Договору. У разі виникнення зазначених в п.6.1. обставин, Сторона, виконання зобов'язань якої стало неможливим, зобов'язана письмово повідомити про таке виникнення іншу Сторону Договору протягом п'яти календарних днів, підтверджуючи це відповідним офіційним документом. Якщо Сторона без поважних причин не сповістила у зазначений у п. 6.3. строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вона в подальшому не має права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору. Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 3 місяці, то Сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання умов цього Договору, або про його припинення, про що укладають додаткову угоду.
У разі зміни власника ТК "Новий ринок" всі права та обов'язки по виконанню цього Договору переходять до нового власника. (п.7.5 Договору).
Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Суд встановив, що на виконання умов договору оренди від 14.01.2010 №102 відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування торгове місце на території торгового комплексу "Новий ринок", що підтверджується підписами сторін на договорі та не заперечується відповідачем.
Проте, підприємець Солтис С.С. взяті на себе згідно договору оренди від 14.01.2010 №102 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у зв'язку з чим відповідно до розрахунку позивача (з врахуванням заяви за вх.№01-74/1375/23 від 08.09.2023 про зменшення розміру позовних вимог) за період оренди з 01.02.2010 по 31.07.2020 заборгував 37 322,25 грн., за період оренди з 01.08.2020 по 31.07.2023 заборгував 41 512,79 грн.
Відповідно до заяви позивач про зменшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача перед товариством становить 70 780 грн., з яких 66 585,04 грн. борг по орендній платі (37 322,25 грн. за період оренди з 01.02.2010 по 31.07.2020 + 41 512,79 грн. за період оренди з 01.08.2020 по 31.07.2023 - 12 250 грн. сплачена орендна плата за період оренди з 01.08.2020 по 31.07.2023) та 4195,63 грн. штраф.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 66 585,04 грн. заборгованості по орендній платі та 4149,63 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Суд встановив, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди від 14.01.2010 №102 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 2.3. договору оренди торгового місця №102 від 14.01.2010 вказано, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць. Тобто індексація орендної плати була здійснена у відповідності до умов договору, а не методики
Суд зазначає, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 р. у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в цих нормативних актах.
Згідно п. 23 даної постанови, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обгрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
На день розгляду спору заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 66 585,04 грн., не погашена та підлягає до стягнення.
Відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності та зазначає, що перебіг позовної давності розпочався 16.08.2020 та закінчився 31.07.2023.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові від 23.12.2020 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №127/23910/14-ц, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц, постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16.
Враховуючи, що відповідач сплачував не повну орендну плату, а проводив лише часткову оплату на протязі всього періоду дії договору то суд вважає, що має місце переривання перебігу строку позовної давності.
При цьому, суд приймає до уваги пояснення відповідача зазначені в запереченнях від 11.09.2023 за вх.№01-75/5389/23, відповідно до котрих відповідач підтверджує факт здійснення платежів по сплаті орендної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 16.08.2023. ТОВ "Дельта-7" просить стягнути заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.02.2010 по 31.07.2023. Умовами договору передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно. Несплата відповідачем орендної плати є триваючим порушенням, а тому строк позовної давності щодо стягнення орендної плати за період з 01.02.2010 по 31.07.2023 позивачем не пропущений.
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 4.1.1 договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
За порушення договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 4195,63 грн. штрафу згідно п. 4.1.1 договору за прострочення сплати орендної плати за шість місяців до звернення з позовом.
Таким чином, обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідача штраф на суму 4195,63 грн. за несплату орендної плати після 15-го числа у розмірі 50% від розміру орендної плати, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати орендної плати у повному розмірі у строк, визначений договором.
Відповідно до п 2.1. Договору, за користування Торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20 грн. за 1 кв. м., що становить 350,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 2.2 Договору).
Доводи та заперечення відповідача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову повністю та стягнення з відповідача 66 585,04 грн. заборгованості по орендній платі та 4195,63 грн. штрафу за прострочення сплати орендної плати.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Солтиса Сергія Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Європейська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34826969) 70 780,67 грн. заборгованості в т.ч.: 66 585,04 грн. заборгованості по орендній платі, 4195,63 грн. штрафу за прострочення сплати орендної плати та 2684 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як