83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.10.07 р. Справа № 9/252
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Єгоровій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОІ Групп», м.Донецьк
до відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селідово
про стягнення 262 909грн.92коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Вихристюк О.О. - довіреність б/н від 24.09.2007р. (представник);
від відповідача: Форись В.І. - довіреність №1/323 від 18.07.2007р. (юрисконсульт).
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОІ Групп», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селідово про стягнення заборгованості в сумі 262 909грн.92коп., яка складається з основного боргу в розмірі 244 315грн.95коп., суми пені в розмірі 5 862грн.10коп., суми збільшення боргу внаслідок інфляції у розмірі 10 383грн.43коп., 3% річних у розмірі 2 348грн.44коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №15/11/05/236 від 15.11.2005р., акт звірки взаєморозрахунків, рахунок-фактури, накладні, довіреності на отримання цінностей та податкові накладні за період з листопада 2005р. по червень 2007р.
Відповідач через канцелярію господарського суду 25.09.2007р. надав відзив на позовну заяву №2/1909 від 17.09.2007р., відповідно до якого визнає суму основного боргу та посилається на фінансові труднощі підприємства.
Згідно довідки №22-15/2809 від 12.09.2007р. Головного управління статистики у Донецькій області Державне підприємство «Селидіввугілля» станом на 12.09.2007р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
15.11.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОІ Групп» та Державним підприємством «Селидіввугілля» був укладений договір №15/11/05/236, відповідно до якого постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання поставити, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити продукцію, зазначену у специфікації до договору (п.1.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з листопада 2005р. по липень 2007р. товар на загальну суму 1 071 921грн.70коп., що підтверджується рахунок-фактурами, накладними, довіреностями на отримання цінностей та податковими накладними за відповідний період з листопада 2005р. по червень 2007р. (оригінали зазначених документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до п.3.2 договору замовник повинен оплатити вартість товару протягом 10 банківських днів від дня відвантаження товару.
За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 902 431грн.24коп.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2006р. по 31.05.2007р. станом на 31.05.2007р. за відповідачем залишається несплаченою заборгованість за поставлений товар в розмірі 244 315грн.95коп. Акт підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (акт звірки залучений до матеріалів справи).
Таким чином, на момент подання позову, з урахуванням часткової сплати, сума боргу відповідача за поставлений позивачем товар становить 244 315грн.95коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Як зазначено вище, відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач повністю визнає суму основного боргу та зазначає, що причиною несплати боргу є важке фінансове становище підприємства.
З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем основного боргу, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за договором №15/11/05/236 від 15.11.2005р. в розмірі 244 315грн.95коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначено вище, пунктом 3.2 договору передбачено, що замовник повинен оплатити вартість товару протягом 10 банківських днів від дня відвантаження товару.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Аналогічно, п.1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.3.5 договору відповідач у разі несвоєчасної оплати товару повинен сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір пені за період прострочення з 10.01.2007р. по 20.08.2007р. складає суму в розмірі 5 862грн.10коп.
25.09.2007р. через канцелярію господарського суду відповідач надав клопотання б/н від 25.09.2007р., відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір пені, нарахованої позивачем.
В обґрунтування даного прохання, відповідач посилається на те, що підприємство є збитковим (копія звіту про фінансові результати за перше півріччя 2007р. на ДП «Селидіввугілля» додано до матеріалів справи).
За твердженням відповідача, на початку 2008р., згідно до плану реалізації розвитку видобування вугілля на ДП «Селидіввугілля», повинні поступати кошти від реалізації вугільної продукції, внаслідок чого поетапно буде погашатися заборгованість перед ТОВ «СОІ Групп».
11.10.2007р. через канцелярію господарського суду позивач надав пояснення б/н від 11.10.2007р., відповідно до яких заперечує проти зменшення суми пені, посилаючись на те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У зв'язку з зазначеним, приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи часткову оплату заборгованості, суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 5 862грн.10коп. задовольнити частково та стягнути з відповідача 50% від суми пені, яка нарахована позивачем, а саме - 2 931грн.05коп.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума збільшення боргу внаслідок інфляції становить 10 383грн.43коп. (за період прострочення з квітня 2007р. по липень 2007р.) та сума 3% річних (за період прострочення з 10.01.2007р. по 20.08.2007р.) - 2 348грн.44коп.
Таким чином, розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, враховуючи наявну заборгованість, з огляду на прострочення платежу, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми збільшення боргу внаслідок інфляції та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526, 549, 610, 625, Цивільного кодексу України, ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОІ Групп», м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селідово про стягнення заборгованості в сумі 262 909грн.92коп., яка складається з основного боргу в розмірі 244 315грн.95коп., суми пені в розмірі 5 862грн.10коп., суми збільшення боргу внаслідок інфляції у розмірі 10 383грн.43коп. та 3% річних у розмірі 2 348грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (за адресою: вул.К.Маркса, 41, м.Селідово, Донецька область, 85400, р/р 26003301490817 у філії віділення ПІБ м.Селідово, МФО 334312, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОІ Групп» (за адресою: вул.Зубкова, 1, м.Донецьк, 83005, р/р 260060364 в ТОВ «Унікомбанк», м.Донецьк, МФО 335902, код ЄДРПОУ 25118725) суму основного боргу в розмірі 244 315грн.95коп., суми пені в розмірі 2931грн.05коп., суму збільшення боргу внаслідок інфляції у розмірі 9 843грн.45коп., 3% річних у розмірі 3882грн.19коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2 629грн.03коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (за адресою: вул.К.Маркса, 41, м.Селідово, Донецька область, 85400, р/р 26003301490817 у філії віділення ПІБ м.Селідово, МФО 334312, код ЄДРПОУ 33426253) на користь державного бюджету 00грн.07коп.
Видати накази після набуття рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У судовому засіданні 11.10.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Марченко О.А.
Текст рішення підписано 15.10.2005р.