МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 945/430/22
Провадження № 1-кп/945/331/23
ВИРОК
Іменем України
17 жовтня 2023 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження №12022152260000061, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Горожено Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого 08.12.2021 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст.126-1 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення ОСОБА_4 , визнане судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що 19.01.2022 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, всупереч вимогам ст.28 Конституції України, Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, вчинив дії психологічного насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , яка проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , з якою він перебуває у цивільному шлюбі. Вказані дії полягали у висловлюванні словесних образ, погроз фізичною розправою, висловлюванні нецензурною лайкою та принижуваннях ОСОБА_7 та її малолітніх дітей. Своїми діями ОСОБА_4 викликав у потерпілої емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдав шкоду її психічному здоров'ю, за що ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, 15.02.2022 року близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом штучного створення безпідставного конфлікту, шляхом образ, намагаючись вчинити бійку, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 психологічне та фізичне насильство, що призвело до психологічних та фізичних страждань останньої.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Позиція потерпілої ОСОБА_7 .
Потерпіла ОСОБА_7 у підготовче судове засіданні не з'явилася. При цьому, надала на адресу суду заяву про розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 без її участі. Одночасно вказала, що не заперечує щодо затвердження між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред'явленого йому обвинувачення за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних та фізичних страждань потерпілої особи.
У даному кримінальному провадженні 28.06.2023 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності його захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст.468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ст.126-1 КК України.
Згідно з угодою про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережено визнати вину в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України - у виді 2 років 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 вiд відбуття покарання, встановивши йому покарання у вигляді іспитового строку на 2 роки, із покладенням виконання обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Крім того, прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгоджених виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_4 під час кримінального провадження не подавав.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, однак, в силу вимог ч.4 ст.469 КПК України, вказане передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_4 на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючу обставину, а саме щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, маючи не зняту і не погашену в установленому порядку судимість, також те, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.126-1 КК України та затвердження угоди про визнання винуватості.
За вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373, 374, 375, 468, 469, 472 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 28.06.2023 року, укладену у кримінальному провадженні №12022152260000061 від 17.02.2022 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання у виді 2 (двох) років 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_8
17.10.2023