Справа № 309/2220/23
Провадження № 2/309/413/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого-судді Лук'янової О.В.
за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, посилаючись на те, що:
-вони з відповідачем перебували у шлюбі, який між ними розірвано 13 листопада 2017 року на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області;
-від данного шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на повному її утриманні та вихованні;
-відповідач є здоровою, працездатною людиною, має змогу працює та отримує високий дохід, що є істотною обставиною, яка надає суду право визначити розмір аліментів, а тому вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання їхньої дитини,
звернулася з позовом до суду та просить: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву /а.с.9/, згідно якої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та просила розглянути справу без її участі, оскільки виїжджає за кордон.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву /а.с.25-38/, в якому вказав, що:
-дійсно, 14 липня 2015 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, однак, їхнє сімейне життя не склалося, і 13 листопада 2017 року Хустським районним судом Закарпатської області, шлюб між ними було розірвано;
-твердження позивачки про те, що відповідач працює та має постійний високий заробіток не відповідають дійсності та є нічим іншим, як її припущенням;
-крім того, твердження позивачки про те, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання дитини у великих розмірах також є припущеннями, оскільки позивачці добре відомо, що постійного місця роботи відповідач не має, отримує мінливі, незначні доходи; більше того, у відповідача на утриманні є малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її матір - ОСОБА_6 , яка на даний час не працює, оскільки здійснює постійний догляд за дитиною до трьох років;
- ОСОБА_6 є цивільною дружиною відповідача, з якою вони вже майже п'ять років проживають разом, крім цього, у відповідача немає власного житла, через що він вимушений проживати в квартирі цивільної дружини та нести у зв'язку з цим додаткові витрати;
-твердження позивачки про те, що дитина перебуває на її повному утриманні та вихованні є надуманими та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами;
-відповідач - батько ОСОБА_3 , 2016 року народження, як приймав, так і приймає участь у її вихованні та утриманні, а саме: купує всі необхідні речі, надає кошти на її утримання в міру своїх можливостей, що підтверджується скріншотами переписки в соціальній мережі «Viber» між сторонами по справі;
-відповідач погоджується на стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання їхньої спільної доньки ОСОБА_3 . 2016 року народження, в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку - 1415 грн.00коп.;
-та просив суд провести розгляд спарви без його участі та участі відповідача з урахуванням відзиву на позовну заяву.
Ніяких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити в відсутність позивачки, відповідача та представника відповідача, без фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2017 року, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується: рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2017 року /а.с.8/ та свідоцтвом про народження дитини /а.с.6/.
Відповідно до ст.180 СК України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України: за рішенням суду кошти на утримання дитини /аліменти/ присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України: при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4)інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку /доходу/ платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку /доходу/ платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток /дохід/, і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.184 СК України: суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст.81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як зазначила позивачка у своєму позові: відповідач є здоровою працездатною особою, працює та отримує високий дохід, а тому в змозі сплачувати аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 3000грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але ніяких доказів цих обставин суду не надала.
Представник відповідача у відзиві вказав, що у відповідача немає постійного місця роботи, він отримує мінливі, незначні доходи; перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , у них є малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і цивільна дружина, і дитина знаходяться на його утриманні, але ніяких належних доказів цих обставин суду не надав.
Крім того, ні позивачка, ні відповідач взагалі не вказали про інші обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів у відповідності до ст.182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів батьків; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року: батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Тобто, саме на батьках дитини лежить обов'язок забезпечувати дитину фінансово, тим самим створивши їй умови для забезпечення достатнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Як вбачається зі ст.43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Оцінивши в сукупності встановлені по справі обставини, з врахуванням віку неповнолітньої дитини та потреб для забезпечення її гармонійного розвитку, суд прийшов до висновку, що позивачка обґрунтовано та правомірно ставить свої позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі з відповідача на свою користь на утримання неповнолітньої дитини.
Але, враховуючи принцип розумності та справедливості, з урахуванням того, що:
-обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладається на обох батьків, тобто в рівних частках як на відповідача, так і на позивачку;
-позивачка не надала суду ніяких доказів свого заробітку /доходу/;
-сторони мають малолітню дитину віком 7 років;
-відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік»: для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум: з 1 січня 2023 року - 2833 грн.;
-мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто з 1 січня 2023 року - не може бути меншим, ніж 1416грн.50коп.;
-мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку /тобто на теперішній час - 2833грн./ і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку /доходу/ платника аліментів;
-позивачкою не надано суду жодних доказів того, що відповідач має достатній заробіток для того, щоб сплачувати аліменти в розмірі по 3000грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття /як вона просить стягнути з відповідача на свою користь/;
-відповідачем не надано суду жодних доказів недостатності /достатності/ свого заробітку /доходу/,
суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, слід задовольнити частково - у твердій грошовій сумі - в розмірі 2500грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду ніяких причин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати на користь позивачки аліменти в розмірі 2500грн. щомісячно, не встановлено.
Посилання відповідача на ту обставину, що він проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , та має на утриманні спільну з нею малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд не може прийняти до уваги, оскільки в свідоцтві про народження малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бітьком дитини вказаний не він, а зовсім інша особа, і ніяких доказів проживання в цивільному шлюбі з матір'ю дитини - ОСОБА_6 відповідач суду не надав.
Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073грн.60коп., від сплати якого позивачка звільнена.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України: суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355, 430 ЦПК України, ст.180-182, 184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 / до ОСОБА_2 /місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 / про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 травня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 1073грн.60коп..
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2023 року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: О.В.Лук'янова