Справа № 308/17733/23
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
17 жовтня 2023 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИЛА:
16.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогою про розірвання шлюбу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшла наступних висновків.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Частиною 2 статті 28 ЦПК України визначено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Даний позов пред'явлений позивачем ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, проте доказів щодо реєстрації проживання чи перебування за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не надала та не обґрунтувала чому звертається з вказаним позовом саме до суду за місцем свого перебування (чи знаходяться на утриманні малолітні або неповнолітні діти, чи не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача).
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_2 являється громадянином Угорщини.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (стаття 16 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Відповідно до ст.110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч.2 і ч.3 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Приписами ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Позивач вказує, що останнім відомим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 .
Однак, позивачка ОСОБА_1 не надає жодного доказу щодо проживання відповідача у м. Ужгород.
Не вказує також позивач і відому адресу реєстрації відповідача у Угорщині.
У відповідності до ч.1 ст.8 ЦПК України, відповідач не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).
Так, згідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України,статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Оскільки відповідач є громадянином Угорщини та відсутні дані про його теперішнє місце проживання на території України, відповідно до положень статті 498 ЦПК України, враховуючи громадянство відповідача, з метою дотримання законних прав та інтересів останнього, суд повинен буде в ході розгляду справи звертатись з судовим дорученням до компетентної установи або направляти документи безпосередньо відповідачу за місцем його проживання в Угорщину, зокрема, стосовно вручення відповідачу позовної заяви з додатками та з'ясування його думки стосовно заявлених вимог.
Зі змісту позову неможливо визначити чи володіє відповідач мовою, на якій буде здійснювати судочинство у даній справі.
Відповідно до п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
Переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно зі ст.75 ЦПК України або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
Всупереч цим вимогам позивачем не додано позовну заяву з додатками в перекладі на угорську мову.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначені вище недоліки позовної заяви у такий спосіб:
- надати докази на підтвердження місця реєстрації проживання чи перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- надати докази на підтвердження останнього відомого місця проживання відповідача ОСОБА_3 в Україні;
- оформити позовну заяву і документи, що додаються до неї, у відповідності до вимог п. 2.3 розділу ІІ вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений та нотаріально посвідчений переклад на мову запитуваної держави;
- вказати місце реєстрації відповідача ОСОБА_3 у Угорщині.
У відповідності до частини 1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст.185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.1-19,23,33,34,49,174-177,184,185,352-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що якщо вона у встановлений строк не усуне зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В. ГОЛЯНА