Справа № 308/17588/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.
за участі секретаря судового засідання Гефнер К.-С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Пологи Запорізької області.
Заявниця зазначає, що - бабуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України - в Запорізькій області. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується медичним свідоцтвом про смерть від 04.07.2023 року серії НОМЕР_1 , яке видане Пологівською міською лікарнею, із зазначенням причини смерті - хронічне порушення кровообігу, ішемічна хвороба серця. Наявна також копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яке видане 26.07.2023 року, однак яке не є належним документом.
Вказує, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент смерті ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Заявниця вказує, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки дає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка, що дозволить звернутися до нотаріальної контори та оформити спадкові права на майно померлої.
Заявниця ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є бабусею заявниці, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 15.10.1963 року, копією свідоцтва про укладення шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 13.08.1983 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_4 виданого 27.07.1985р та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданого 29.09.2007 року, Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна.
З досліджених в судовому засіданні: лікарського свідоцтва про смерть серії 23 №201930003 від 04.07.2023 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 26.07.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: хронічне порушення кровообігу, ішемічна хвороба серця.
Однак, вказані документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , були видані органами, які на момент видачі знаходилися на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
3 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, термін якого продовжено.
Відповідно до ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Як визначено ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Згідно зі ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.3 ст.42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що ОСОБА_1 як член сім'ї ОСОБА_2 , щодо якої вирішується питання про встановлення юридичного факту (факту смерті), має право на звернення до суду з такою заявою.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній ЗСУ, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об'єктивних причин.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи те, що військова агресія рф проти України розпочалася 24.02.2022 року, наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст.317 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться бойові дії, підлягає до негайного виконання.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Приймаючи до уваги те, що заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті особи, суд приходить до висновку, що заявниця обґрунтовано звернулася до суду з метою встановлення юридичного факту, а тому дана заява підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,10,13,76-81,89,211,263-265,293-294,315-317,354,430 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - задоволити.
Встановити юридичний факт, а саме: факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України - в Запорізькій області.
У відповідності до частини четвертої статті 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_7 , виданий Комунарським РВ ЗМУ УМВСУ в Запорізькій області 08 січня 2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 5.
Повний текст рішення суду складено 17.10.2023 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник