УХВАЛА
про залишення заяви без руху
18 жовтня 2023 року м. Мукачево Справа №303/9906/23
2-о/303/286/23
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1
заінтересовані особи: (1) ОСОБА_2 ;
(2) Виконавчий комітет Мукачівської міської ради
про встановлення факту постійного догляду
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої ст. 294 Цивільного процесуального України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що подана заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Так, всупереч вимогам, які передбачені в п.п. 5, 8, 10 частини третьої ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України заява не містить:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви ;
- підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини четвертої ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до заяви додається документ, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, пунктом 1.4 частини першої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за заяву у справах окремого провадження, який складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 536 гривень 80 копійок за кожну заявлену вимогу.
Незважаючи на вищевказане, матеріали справи не містять доказу сплати судового збору заявником.
Таким чином, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у сумі 536 гривень 80 копійок або подати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Таким чином, заявник має додатково обґрунтувати підстави звернення до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту постійного догляду.
Зазначене є підставою для залишення заяви без руху на підставі частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 175, 185 Цивільного процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву залишити без руху.
2. Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
3. Копію даної ухвали надіслати заявнику.
4. Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху передбачені частиною третьою ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
5. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кость