Справа № 752/12375/22
Провадження № 2/752/2598/23
РІШЕННЯ
Іменем України
24 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Конюшка Д.Б. звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант» (далі - ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант», відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2) про стягнення страхового відшкодування та шкоди, у якому просив стягнути: з відповідача 1 страхове відшкодування у розмірі 48 788,03 грн, з відповідача 2 різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 42 393,96 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн; вирішити питання щодо розподілу судових витрат у розмірі 14 484,80 грн.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що 29 січня 2022 року о 11 год. відповідач ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Toyota Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Києві по вул. Теремківська, 3а, порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», а саме не надав дороги автомобілю «Citroen C-Elysee» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, чим змусив водія різко загальмувати та змінити напрямок руху, в результаті чого створив аварійну обстановку, чим порушив вимоги п. 2.3д Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 , що на праві власності належить ОСОБА_1 та був припаркований.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2022 року ОСОБА_4 було визнано винним у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу завдано матеріальної шкоди. Як зазначає позивач, цивільно-правова відповідальність відповідача 2 на момент настання ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Мотор-Гарант» відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 207216857.
Позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про страхове відшкодування, але станом на дату подання позову виплату страхового відшкодування ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант» не здійснило.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ від 11.08.2022 року вартість матеріального збитку складає 48788,03 грн, вартість відновлювального ремонту ТЗ «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 складає 91 181,99 грн
З наведених підстав, позивач просить стягнути з відповідача 1 вартість матеріального збиту у розмірі 48 788,03 грн, а з відповідача 2 - різницю між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 42393,96 грн.
Також позивач вказує, що протиправними діями винної особи, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб, йому було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 10 000,00 грн.
19 вересня 2022 року відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 59).
4 січня 2023 року до суду надійшов відзив ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант», у якому останнє не погоджується зі змістом позовної заяви ОСОБА_1 і вважає позовні вимоги до Товариства безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що 29.09.2022 ТДВ «СК «Мотор-Гарант» було визнано ДТП, яка склалася 29.01.2022, страховим випадком та на підставі Страхового акту позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 23 127,36 грн. Додатково ТДВ «СК «Мотор-Гарант» замовило проведення експертизи вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 . За результатами Звіту про оцінку вартості збитків, вартість матеріального збитку без урахування ПДВ складає 25 480,27 грн, тому, на підставі Страхового акту від 22.12.2022 року ОСОБА_1 було здійснено доплату у розмірі 2352,91 грн (25480,27-23127,36).
У судовому засіданні сторони відсутні, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тирлич О.С. надіслав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач 1 надіслав заяву, в якій просить розглядати справу у без участі представника страхової компанії.
Відповідач 2 Гулмарадов Рахматулла у встановлений строк відзив на позов та будь-яких клопотань до суду не надіслав.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом автомобіль «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 , належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 42).
Відповідач 2 ОСОБА_5 , 29 січня 2022 року об 11:00, керуючи транспортним засобом «Toyota Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві на вул. Теремківська, 3-а, порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», а саме не надав дороги автомобілю «Citroen C-Elysee» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, чим змусив водія різко загальмувати та змінити напрямок руху, в результаті чого створив аварійну обстановку, чим порушив вимоги п. 2.3д Правил дорожнього руху.
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 19 травня 2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП (а.с. 10).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальному провадженні або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_4 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керувала автомобілем «Toyota Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого позивач поніс матеріальні збитки, є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності зі ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Судом також встановлено, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 на час скоєння пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 207216857 від 11.12.2021 зі строком дії з 12.12.2021 по 11.12.2022 (а.с.11).
Відповідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Як зазначає позивач, він звернувся до відповідача ТДВ «СК «Мотор-Гарант» з повідомленням про настання страхового випадку і заявою про страхове відшкодування.
Дана обставина визнана сторонами, а тому не потребує доказування.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Частинами 2, 3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до частини 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Згідно приписів пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003 року, документом який підтверджує належним чином оцінений розмір матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу є саме звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, і який є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Крім того, пунктом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Водночас, відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Однак, як зазначено позивачем і встановлено судом, після спливу 90 денного терміну, визначеного п. 36.2 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не прийняло рішення про здійснення страхового відшкодування та не виплатило його.
З огляду на це, позивач був змушений замовити проведення експертного дослідження самостійно.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 310/08-22 від 11 серпня 2022 року автомобіля «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 , виконаного «СОД ФОП ОСОБА_6 » (сертифікат оціночної діяльності № 38/21 від 22.01.2021), на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку складає 48788,03 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, який був врахований при розрахунку вартості запасних частин становить 44270,64 грн (а.с. 12-25).
Згідно з ремонтною калькуляцією від 29.01.2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 становить 91181,99 грн (а.с. 30-31).
Оплата витрат за проведення товарознавчого дослідження в сумі 2500,00 грн підтверджена квитанцією № 82Е8-С492-А1Р5-0Н50 від 05.08.2022 (а.с. 41).
У відзиві ТДВ «СК «Мотор-Гарант» зазначило, що 29.09.2022 було визнано ДТП, яка сталася 29.01.2022, страховим випадком та на підставі Страхового акту № 966/22-ГПО від 23.09.2022 позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 23 127,36 грн (без ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 3285 від 23.09.2022 року.
Додатково ТДВ «СК «Мотор-Гарант» замовило проведення експертизи вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 .
За результатами Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків № 20514 від 21.12.2022 року, вартість матеріального збитку без урахування ПДВ автомобіля «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 складає 25 480,27 грн, тому, на підставі Страхового акту № 966/22-ГПО-доплата від 22.12.2022 року ОСОБА_1 було здійснено доплату у розмірі 2352,91 грн (25480,27-23127,36) (без ПДВ). Факт доплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 4539 від 22.12.2022.
Суд вважає, що Звіт № 310/08-22 від 11 серпня 2022 року, який надав позивач, є належним і допустимим доказом у справі, оскільки зазначений звіт замовлено позивачем за спливом строку визначеного для проведення такого дослідження страховиком, крім того відповідач ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не заперечував висновки зроблені СОД ФОП ОСОБА_6 , а Звіт № 20514 від 21.12.2022 року, замовлений ТДВ «СК «Мотор-Гарант», для оцінки судом товариством не наданий.
Зважаючи на те, що відповідно до Звіту № 310/08-22 від 11 серпня 2022 року вартість матеріального збитку складає 48 788,03 грн, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» на користь позивача страхового відшкодування, з урахуванням уже виплаченого, у розмірі 23 307,76 (48788,03-25480,27) грн.
Залишок невідшкодованих збитків ОСОБА_7 позивачу становить 42393,96 грн. (91181,99-48788,03) і ним вказаний розмір збитків не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди) та потерпілого (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц).
Вказане підтверджується також і висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц. Так, Верховний Суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.
Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків».
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
За наведених обставин суд приходить до переконання, що оскільки сума відновлювального ремонту перевищує суму матеріального збитку, що не входить у розмір страхового відшкодування відповідно до закону, стягненню з відповідача 2 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає різниця між розміром заподіяної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 42 393,96 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_4 10 000,00 грн моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. '
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір компенсації моральної шкоди позивачеві суд визначає з урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), їх тривалості, характеру немайнових втрат, вимушених змін у життєвих стосунках.
Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Статею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Наявність договірних відносин між адвокатом Конюшко Д.Б. (виконавцем) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 803 від 22.01.2013) та ОСОБА_1 (замовник) підтверджується Договором про надання юридичних № 06/08/22-ЮП/ІL від 5 серпня 2022 року (а.с. 48-50, 52).
Відповідно до опису виконаних робіт з витраченим на них часом, який зазначений в позові, адвокат виконав, а замовник прийняв та оплатив юридичні послуги у розмірі 10 000 грн, що підтверджується квитанцією № 69РТ-СНКК-ТЕ54-2УТН від 05.08.2022 (а.с. 54).
Отже, зважаючи на те, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідачів.
Витрати за послуги оцінювача за складання звіту у розмірі 2500,00 грн, також підлягають стягненню у повному обсязі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1984,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 551, 625, 993 Цивільного кодексу України, ст. ст. 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант» (код ЄДРПОУ 31154435, місцезнаходження 69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) страхове відшкодування у розмірі 23 307, 76 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 476, 35 грн., що разом становить належну до стягнення суму у розмірі 23 784 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 42 393,96 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн,, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 893,16 грн., що разом становить належну до стягнення суму у розмірі 48 287 (сорок вісім тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 12 копійок.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк