П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/3807/20
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2020, яке набрало законної сили 05.03.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУПФУ) щодо відмови в обчисленні та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 30.10.2020 р. №6/2/4352; зобов'язано ГУПФУ обчислити та перерахувати основний розмір пенсії позивача з 01.04.2019 р. на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 030.10.2020 р. №06/2/4352 про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. №704.
18.07.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 за вх. №АВ/420/133/23 надійшла заява про заміну сторони стягувача у справі.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що позивач по справі помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Заявниця є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про одруження, та є спадкоємцем, і проживала з ним до дня смерті чоловіка. Вказує, що станом на дату звернення до суду із заявою про заміну сторони, сума заборгованості, яка виникла у результаті виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі №540/3807/20 залишається невиплаченою та що сума пенсії, що підлягала виплаті позивачу і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та підлягає виплаті його дружині за умови звернення за нею не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року вказана заява була залишена без задоволення.
Не погоджуючись з даною ухвалою, заявниця подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянтка просила його скасувати та задовольнити вказану заяву.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 (провадження №61-10575св21) зазначено, що «законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц (провадження №14-95цс19). Суди встановили, що розмір нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 за життя пенсії за період з 01 вересня 2014 року до 30 вересня 2019 року становить 485572,59 грн. Позивач в установлений законом строк вступила у спадщину після смерті ОСОБА_2, як спадкоємиця за законом першої черги. Отже, ОСОБА_1 успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплачена ОСОБА_2 за життя пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат. Сама по собі видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову з підстав неоскарження спадкоємцем цього свідоцтва, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на її отримання».
Відтак, з викладеного вбачається, що спадкоємець померлого пенсіонера для отримання недоотриманих таким пенсіонером сум пенсій повинен звернутись до пенсійного органу із заявою про їх виплату, до якої повинен додати свідоцтво про право на спадщину.
При цьому, відмова пенсійного органу у виплаті такої заборгованості може бути оскаржена до суду таким спадкоємцем у порядку адміністративного судочинства.
Тобто, на думку суду, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 15 Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Так, правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Воно може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше.
Згідно з частиною 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
За приписами частини 5 статті 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Слід зазначити, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, являє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Крім того, слід наголосити, що за змістом частини 1 статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Одночасно суд зазначає, що згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1227 ЦК України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що з заявою про заміну сторони виконавчого провадження звертається дружина померлого позивача по даній справі - ОСОБА_1 ..
Також, справа містить свідоцтво про прийняття права на спадщину від 22.06.2023 року, згідно якого заявниця є спадкоємцем позивача.
Згідно ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина 1). У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина 3).
Отже, ЦК України не визначено строку, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Норми статті 52 вказаного Закону теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, а лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Крім того, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Такий підхід до врегулювання спірних правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб.
Так, Верховний Суд в ухвалі від 06 червня 2023 року справа №420/19841/21 зазначив, що: «Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми соціальних виплат, у даному випадку пенсії, передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.».
Додатково суд зазначає, що процесуальне законодавство не пов'язує можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником виключно з випадком спадкування такою особою майна померлого. На думку суду, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником можлива також і з підстав, коли особа, яка зазначає себе правонаступником, не є спадкоємцем в розумінні ЦК України, натомість є членом сім'ї померлого пенсіонера, який (член сім'ї) належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також є батьком або дружиною (чоловіком), або членом сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті, оскільки вказані особи передбачені діючим законодавством, як отримувачі невиплаченої пенсії померлого пенсіонера.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача.
Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити, замінити стягувача у виконавчому провадженні по справі №540/3807/20 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук