П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
УХВАЛА
17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4714/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осипова Б.В. про винесення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним повернення матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язання повторно розглянути заяву,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУНП), в якому просив: визнати протиправним повернення ГУНП матеріалів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, та частковою втратою 70% працездатності, оформлене листом від 09.12.2022 року №14/2186; зобов'язати ГУНП повторно розглянути заяву (рапорт) від 17.06.2022 року про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, та частковою втратою 70% працездатності, відповідно до ст.97 Закону України «Про національну поліцію» та Порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4.
В обгрунтування позову було зазначено, що 29.10.2021 року позивач звернувся до начальника ГУПН з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності згідно «Порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», затвердженого наказом MBC України від 11.01.2016 року №4. До заяви було долучено завірені належним чином копії документів, а саме: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, копія свідоцтва про хворобу, копію виписки акту огляду МСЄК про встановлення групи інвалідності, оригінал довідки МСЄК про відсоток втрати працездатності, копії актів Н-1, Н-5.
Відповідач на вказане звернення надіслав на адресу позивача матеріали, які були ним подані до ГУПН, із протиправною (на думку позивача) відповіддю УФЗБО ГУНП в Одеській області, викладеною в листі від 14.01.2021 року №14/45 про повернення матеріалів призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року адміністративний позов було задоволено.
17.05.2023 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9225 гривень.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі),00 грн.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, ГУНП подало апеляційну скаргу.
Постановами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційна скарга ГУНП залишена без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - без змін.
Представником ОСОБА_1 адвокатом Осиповим Б.В. подано заяву про винесення додаткового судового рішення по даній справі про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8100, 00 грн..
Розглянувши вказану заяву колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення її без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з вимогами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року встановлено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Із змісту вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до вимог ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З аналізу наведеного вбачається, що за загальним правилом розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на стадії до вирішення спірних правовідносин по суті.
Поряд з цим, діюче процесуальне законодавство передбачає можливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат (без чого неможливо вирішити саме питання про стягнення судових витрат) протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак за наявності одночасно двох обов'язкових умов, а саме: до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це (надання доказів після ухвалення рішення) відповідну заяву та за наявності поважних причин неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.
Тобто, відповідно до вказаних норм, можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат після прийняття рішення по суті позовних вимог не є альтернативним механізмом розподілу судових витрат, який може бути застосований за вибором учасника справи на його власний розсуд, а фактично є виключенням з загального правила розподілу судових витрат під час прийняття рішення у справі по суті, який може бути застосований за заявою учасника справи лише за певних умов - у зв'язку з неможливістю подати докази щодо судових витрат з поважних причин до вирішення спору по суті.
Так, з матеріалів справи вбачається, що стосовно питання щодо стягнення витрат на правову допомогу позивачем в відзиві зазначено клопотання про стягнення з ГУНП судових витрат, а також вказано, що акти приймання-передачі понесених витрат будуть надано пізніше.
Суд наголошує, що жодних інших заяв, відомостей (крім договору) щодо понесених витрат (акти, платіжні доручення, тощо) до вирішення справи по суті справа не містить.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається такої необхідної умови, за якою сторона має право подати відповідні докази протягом 5 днів після ухвалення рішення, як поважні причини неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Суд наголошує, що з акту №3 приймання-передачі наданих правових послуг (поданий 11 жовтня 2023 року) вбачається, що адвокатом надано послуги з підготовки та подачі до П'ятого апеляційного адміністративного позову відзиву на апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 р. по справі №420/4714/23 та підготовки та подачі до П'ятого апеляційного адміністративного позову відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 р. по справі №420/4714/23.
Суд зазначає, що відзиви на апеляційну скаргу надано 07 липня 2023 року, з чого вбачається, що задовго до вирішення справи по суті (09 жовтня 2023 року) вже були надані всі правничі послуги і відповідно, представник позивача мав змогу надати всі докази понесених витрат на правову допомогу до вирішення справи, чого ним зроблено не було.
Отже, враховуючи все вищезазначене, та з огляду на положення ч.7 ст.139 КАС України у взаємозв'язку з ч.3 ст.143 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин неможливості подання доказів витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи по суті, у зв'язку з чим заява представника позивача про розподіл судових витрат повинна бути залишена без розгляду.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осипова Богдана Володимировича про винесення додаткового судового рішення залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук