П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8341/23
Категорія: 10600000
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 22.03.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі №540/7515/21;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 23886,54 грн. у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 22.03.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі №540/7515/21 з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі №540/7515/21 відповідачем 22.03.2023 року позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення. Водночас відповідачем, у порушення вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” не було здійснено нарахування та виплату позивачу суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати нарахованої індексації, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 23886,54 грн. - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.03.2020 (дата звільнення) по 22.03.2023 (дату остаточного розрахунку), відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що ефективним способом захисту права позивача є визначення суми, оскільки забезпечить реальне поновлення прав позивача та внесе юридичну визначеність у спірні правовідносини.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 17.06.2017 року по 16.03.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 року №57 позивача з 16.03.2020 року було виключено зі списків особового складу.
Проте позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв'язку з цим позивач 30 квітня 2020 року звернувся з заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.
Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача. Тому позивач звернувся до суду для вирішення спору.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №540/2604/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) червень 2017 року в сумі 156,02 грн.
Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач повторно звернувся до суду.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі №540/7515/21 відповідачем 22.03.2023 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 33006,36 грн., що підтверджується повідомленням про находження коштів.
Водночас, як стверджує позивач відповідачем, в порушення вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, не було здійснено нарахування та виплати йому суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати нарахованої індексації, що слугувало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.03.2020 (дата звільнення) по 22.03.2023 (дату остаточного розрахунку).
При цьому вказав, що визначення судом лише періоду, за який повинна бути здійснена компенсація втрати частини доходів без зазначення розміру, який підлягає нарахуванню та виплаті відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 14 травня 2019 року у справі №487/6312/16-а та від 14 травня 2019 року у справі №804/2994/18
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Індексація є складовою грошового забезпечення, тому в разі несвоєчасної виплати суми індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р.
Приписи ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначають, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 наведеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідності до вимог п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Приписи п.4 цього Порядку визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З огляду на зазначене, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру (у даному випадку компенсація невикористаних відпусток); 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 вказаного Закону вказують на те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2020р. у справі № 240/11882/19.
Колегія суддів, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення на день його звільнення вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по час фактичної виплати індексації, що вірно зазначено судом першої інстанції.
В свою чергу позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови обрахувати суму таких виплат.
Так з даного приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.ст.3,4, ч.2 ст.6 Закону України №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Колегія суддів зазначає, що дані правовідносини вирішуються з урахуванням норм ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення термінів їх виплати», згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
При цьому, обов'язок щодо обрахунку розміру компенсації покладається на відповідача та у спірних правовідносинах останній підлягає зобов'язанню здійснити такий обрахунок, та виплату позивачу нарахованої компенсації згідно Закону № 2050-III, Порядку № 159.
Визначення судом лише періоду, за який повинна бути здійснена компенсація втрати частини доходів без зазначення розміру, який підлягає нарахуванню та виплаті (що фактично повинен здійснювати відповідач) відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 14.05.2019р. у справах №№ 487/6312/16-а та 804/2994/18, що вірно зазначено судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2023 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова