П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2102/23
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Шевчук О. А., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2023 року адвокат Мозжерін Юрій Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:
- визнати протиправною відмову в зарахуванні йому як інспектору - черговому чергової частини сектору поліцейської діяльності № 1 ВП № 1 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, спеціальне звання «майор поліції», пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;
- зобов'язати здійснити перерахунок та зарахувати, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 01.12.2002 - 06.02.2006; 06.02.2006 - 24.03.2008; 24.03.2008 - 27.07.2011 - у загальній кількості 04 роки 03 місяці 28 днів.
В обґрунтування заявлених вимог адвокат пояснив, що ним було адресовано звернення до ГУНП в Миколаївській області з проханням здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 вислугу в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, сформовану за періоди проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.12.2002 по 27.07.2011 у загальній кількості 04 роки 03 місяці 28 днів. Однак, листом від 06.03.2023 суб'єкт владних повноважень роз'яснив, що зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинним законодавством не передбачено.
На думку адвоката, є необґрунтованою позиція відповідача про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Адвокат, посилаючись на висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, які викладені у постановах від 03.03.2021 (справа №805/3923/18-а), від 14.04.2021 (справа №480/4241/18), вважає, що пільгова вислуга років його довірителя має бути включена відповідачем до календарної вислуги років, що дає право на призначення відповідної пенсії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), позов задоволено.
Суд визнав протиправною відмову ГУНП в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років майору поліції ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.
Зобов'язав ГУНП в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати майору поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, за вислугу років сформовану за періоди з 01.12.2002 - 06.02.2006; 06.02.2006 - 24.03.2008; 24.03.2008 - 27.07.2011 - у загальній кількості 04 роки 03 місяці 28 днів, в пільговому обчисленні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, погодився з доводами адвоката, що до спірних правовідносин слід врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 (справа №805/3923/18-а).
За таких умов, суд першої інстанції вважав, що роботодавець дійшов протиправного висновку, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
На думку суду, не зарахувавши ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, ГУНП в Миколаївській області порушило його права та законні інтереси.
Також суд першої інстанції указав, що висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справах справа №805/3923/18-а, №480/4241/18 щодо зарахування до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні були також підтримані Верховним Судом і в інших справах, зазначивши відповідний перелік таких справ.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Головним доводом апеляції є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що під час проходження особою служби в поліції у відповідача є обов'язок проводити розрахунок вислуги років із включенням до її складу пільгової вислуги у зв'язку зі службою на оперативних посадах.
Також скаржник указує, що посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладені у відповідних постановах є недоречним, оскільки предмет спору у справах, які розглядала об'єднана палата, стосувався права особи на пенсію за вислугу років, а в межах даної справи ОСОБА_1 права на пенсію не набув та із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу до ГУНП в Миколаївській області не звертався, а тому продовжує службу в поліції.
Позивач та його адвокат не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 01.12.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по теперішній час в Національній поліції України та перебував на таких посадах:
01.12.2002-01.12.2002 - дільничний інспектор міліції відділу дільничних інспекторів міліції Єланецького РВ УМВС України в Миколаївській області;
01.12.2002-06.02.2006 - дільничний інспектор міліції відділу дільничних інспекторів міліції Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області;
06.02.2006-24.03.2008 - старший дільничний інспектор міліції відділу дільничних інспекторів міліції Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області;
24.03.2008-23.04.2012 - старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області;
23.04.2012-17.06.2013 - дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області;
17.06.2013-06.11.2015 - старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області.
З 06.11.2015 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнений з ОВС у запас ЗС за п. 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства).
07.11.2015-15.07.2016 - інспектор Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції ГУНП в Миколаївській області;
01.07.2016-19.01.2021 - начальник сектору превенції Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції ГУНП в Миколаївській області;
з 19.01.2021 та по теперішній час - інспектор-черговий чергової частини сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.
ОСОБА_1 , продовжуючи перебувати на службі в Національній поліції України, 27.02.2023, через свого адвоката, звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області із адвокатським запитом з проханням здійснити перерахунок та зарахувати майору поліції ОСОБА_1 вислугу в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, сформовану за періоди проходження служби в органах внутрішніх справ, з 01.12.2002 по 27.07.2011 у загальній кількості 04 роки, 03 місяці, 28 днів в пільговому обчисленні.
06.03.2023, на вказаний адвокатський запит, ГУНП в Миколаївській області листом надало відповідь в якому зазначило таке.
Вислуга років майора поліції ОСОБА_1 у календарному обчисленні складає 20 років, 02 місяці, 25 днів, пільгова вислуга років (без урахування календарної) складає - 04 роки, 03 місяці, 28 днів.
При цьому, зміст вказаного листа ГУНП в Миколаївській області свідчить про те, що, відмовляючи в зарахуванні вислуги років, у пільговому обчисленні, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, відповідач вказує на можливість такого обчислення лише при призначенні пенсії за наявності необхідної календарної вислуги років. Зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії чинним законодавством не передбачено (а.с.20-21).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Колегія суддів вважає, що в межах даної справи насамперед слід встановити чи має ОСОБА_1 право на зарахування вислуги років в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, за умови, що він продовжує службу в Національній поліції та із заявою до ГУНП в Миколаївській області про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу не звертався.
Вирішуючи дане питання колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 60 Закону № 580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Частиною третьою статті 78 Закону № 580-VIII встановлено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України (частина четверта статті 78 Закону № 580-VIII).
Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262) передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно пунктів «а» - «в» статті 17 Закону №2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
За змістом статті 17-1 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).
Як мовилося вище, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
У вказаних справах предмет спору стосувався права особи на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, враховуючи наявність пільгового стажу, який вираховується відповідно до підзаконного нормативно-правового акту (Постанова № 393).
Так, у постанові від 03.03.2021 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таким чином, у справі № 805/3923/18-а Верховний Суд дійшов висновків, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262, враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, де зазначено, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Ця позиція поширюється як на працюючих поліцейських для цілей обрахунку вислуги років, яка дає право на призначення пенсії згідно Закону № 2262, враховуючи пільгове нарахування стажу, так і на звільнених зі служби в поліції з цією ж метою.
Повертаючись до обставин справи за позовом ОСОБА_1 слід нагадати, що він продовжує проходити службу в поліції та звертаючись до суду із цим позовом просив здійснити перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років пільгову вислугу років на підставі статті 12 Закону № 2262 та пункту 3 Постанови № 393.
Отже, ураховуючи відмінність обставин у справах № 805/3923/18-а, №480/4241/18 та у справі за позовом ОСОБА_1 , колегія суддів уважає безпідставним застосування судом першої інстанції означених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.03.2021 та від 14.04.2021, позаяк правовідносини у них не є подібними.
Так, з листа від 06.03.2023 слідує, що ГУНП в Миколаївській області зазначено про відсутність правових підстав для зарахування пільгової вислуги років позивача в календарну вислугу саме під час проходження ним служби в поліції.
Своєю чергою в адвокатському запиті, відповідь на який надавалася вказаним вище листом, представник позивача не просив зарахувати в календарну вислугу років періоди служби з 01.12.2002 по 27.07.2011 в пільговому обчисленні саме для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідь надана листом від 06.03.2023 є по своїй суті роз'ясненням щодо підстав та моменту виникнення у позивача права на включення цієї вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги.
За змістом цього листа відповідач не заперечує наявності у ОСОБА_1 за період його служби з 01.12.2002 по 27.07.2011 вислуги років у пільговому обчисленні та не відмовляє у її зарахуванні в календарну вислугу під час звільнення позивача зі служби в поліції на пенсію, а, отже, лист від 06.03.2023, з яким висловлює незгоду позивач, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яким відмовлено у вирішенні цього питання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною відмови ГУНП в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років майору поліції ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, оскільки питання призначення пенсії позивачу вирішуватиметься під час його звільнення зі служби в поліції та призначення пенсії, тобто вказане є передчасним.
Враховуючи те, що позивач проходить службу в поліції, а також зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов'язання ГУНП в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування.
Крім того, відсутні підстави вважати, що при звільненні позивача зі служби в поліції та обчисленні його стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідачем буде відмовлено йому у зарахуванні пільгового стажу для її призначення.
Такі правові висновки побудовані судом апеляційної інстанції на висновках Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 22.02.2023 (справа № 320/12166/20).
Також, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи пред'явлено позов.
Доцільно зауважити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виражається у неправильному тлумаченні закону.
Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, підстав для відшкодування позивачу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, немає.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя О. А. Шевчук
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 17.10.2023.