П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10101/23
Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,
повний текст судового рішення
складено 08.06.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №213050012523 від 15.03.2023 року щодо відмови у визначенні стажу судді 40 років 6 місяців та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати відповідача визначити йому стаж судді станом на 24.02.2023 року у 40 років 6 місяців з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судці з 24.02.2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок його щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 40 років 6 місяців в розмірі 90 відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 24.02.2023 року, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням від 15.03.2023 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи зі стажу роботи на посаді судді - 31 рік 4 місяці 7 днів та визначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 72% від місячної суддівської винагороди працюючого судді, однак не враховано стаж роботи (професійної діяльності), період строкової військової служби в лавах армії, служби у період бойових дій та половину строку навчання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу судді 39 років 5 місяців 26 днів у розмірі 88 % суддівської винагороди; зобов'язав відповідача зараховувати до стажу роботи позивача строкову військову службу в лавах армії з 29.10.1983 року по 27.04.1984 року, службу в період бойових дій з 28.04.1984 року по 28.10.1985 року (кратний 3), половину строку навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністю з 01.09.1986 року по 30.06.1990 року, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом з 01.08.1990 року по 22.08.1991 року, та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди з 28.02.2023 року, з врахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до чинного на час перебування позивача на посаді судді законодавства, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та період проходження строкової військової служби.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що до стажу роботи судді зараховується робота на посадах, визначених ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року, а саме на посадах:
судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
На переконання апелянта, спеціальний закон містить вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин визначений позивачеві стаж роботи на посаді судді - 31 рік 4 місяці 7 днів відповідає вимогам закону та не порушує право позивача.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористався.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2020 року (а.с.16).
Відповідно до наказу Одеського апеляційного суду від 24.02.2023 року №31-ос суддю Херсонського апеляційного суду (відрядженого до Одеського апеляційного суду) ОСОБА_1 відраховано зі штату Одеського апеляційного суду 24.02.2023 року у відставку (а.с.12).
Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 08.03.2023 року позивача переведено з пенсії за віком на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з 28.02.2023 року, стаж судді визначено 31 рік 4 місяці 7 днів (а.с.29-30).
Рішенням від 06.04.2023 року позивача взято на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі заяви №2316 від 04.04.2023 року (а.с.84).
10.04.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (повторно), у якій просив визначити стаж судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання 39 років 5 місяців 26 днів, який складаються з часу строкової військової служби в лавах армії - 6 місяців, служби в період бойових дій (кр.3) - 4 роки 6 місяців, половини строку навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністю - 1 рік 11 місяців, стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом, а саме стажер суду - 1 рік 22 дні та роботи на посаді судді - 31 рік 6 місяців; з 24 лютого 2023 року зробити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу судді 39 років 5 місяців 26 днів в розмірі 88 відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді, з урахуванням виплачених сум (а.с.21-25).
На звернення щодо пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області листом від 24.04.2023 року №9460-8702/К-02/8-1500/23 відмовило у зарахуванні вказаних переодів до стажу судді (а.с.26).
Вважаючи порушеним право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі , позивач звернувся до суду із цим позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із змінами, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз.2 ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст.1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545.
Зазначеною постановою пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
В свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України №865 втратила чинність 01 січня 2012 року.
За приписами п.11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарний період проходження строкової військової служби.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 686/23450/16-а, від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17, від 08.11.2021 року по справі №580/492/21.
Судом встановлено, що позивач з 29.10.1983 року по 28.10.1985 року проходив строкову службу, з 01.09.1986 року по 30.06.1990 року навчався в Харківському юридичному інституті, тобто вказані періоди мають бути зараховані у відповідному розмірі для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачу.
Разом з тим, колегія суддів окремо зазначає, що з 28.04.1984 року по 28.10.1985 року ОСОБА_2 брав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан (а.с.14-15).
Згідно з пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049 «Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів» тощо.
При цьому частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ передбачено, що учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці МВС колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци 1, 3 пункту 2).
За змістом пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 08.02.1994 №63 та затвердженого нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців МВС, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978 року по грудень 1989 року.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
У пункті 3 цієї Постанови закріплено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час.
Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12.09.1991 №1545-ХІІ до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Водночас, спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям" від 17.01.1983 №59-27 було передбачено зараховування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв'язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах.
Зважаючи на вимоги пункту 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №2453-VI, при обчисленні стажу роботи на посаді судді у відповідності до вимог статті 131 цього Закону для суддів, які були призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом №2453-VI, слід керуватись положеннями частини 6статті 44 Закону №2862-ХІІ, якою, у свою чергу, було встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховувався час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників та інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
До категорії працівників, яким законом передбачені такі ж пільги, було віднесено працівників, що працювали на посадах державних службовців та службовців, що працювали в державних органах, розрахунок стажу роботи яких здійснювався, зокрема, згідно з нормами Порядку №283. При цьому, до стажу державної служби зараховувався календарний строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан.
У той же час, процитоване вище законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення і отримання різних видів пенсій, соціальних виплат.
З аналізу наведених норм законодавства, можна дійти висновку, що служба у складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан повинна зараховуватись на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби до стажу роботи для призначення пенсії, тому зарахування пільгового стажу повинно проводитися органами Пенсійного фонду України при нарахуванні довічного утримання судді у відставці.
Правова позиція аналогічного змісту щодо подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №818/1614/17.
Щодо зарахування до стажу судді роботи на посаді стажера Новокаховського міського народного суду Херсонської області, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до статті 137 Закону №1402 VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю два роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» на день їх обрання, що відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід), роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх посаду.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону СРСР від 4 квітня 1989 року № 328-І «Про статус суддів в СРСР», яка була чинною на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді, встановлювалася вимога щодо стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років для обрання народним суддею.
Наведене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково двох років роботи за юридичною спеціальністю.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність зарахування до стажу судді ОСОБА_1 періодів: проходження строкової військової служби в лавах армії - 6 місяців, служби в період бойових дій (кр.3) - 4 роки 6 місяців, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, за спеціальністю - 1 рік 11 місяців, стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом, а саме стажер суду - 1 рік 22 дні та роботи на посаді судді - 31 рік 6 місяців, що загалом становить 39 років 5 місяців 22 дні.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивача підлягає перерахунку, виходячи з 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу судді 39 повних років у розмірі 88 % місячної суддівської винагороди.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями ст.ст.292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач І.П. Косцова
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко