П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3756/23
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,
повний текст судового рішення
складено 18.05.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачено страхові внески за 2019 - 2021 роки при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 (10846,37 грн) з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 11.07.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.09.2010 року вона отримувала пенсію за вислугу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 01.09.2017 пенсія за вислугу років позивачу була припинена в зв'язку з працевлаштуванням позивача на роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. 01.08.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення їй пенсії за віком у зв'язку з досягненням відповідного пенсійного віку. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило листом позивача, що за принципом екстериторіальності заява опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Так, пенсія позивачу була призначена, однак при обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з запитом щодо бездіяльності у вигляді незастосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки при її обчисленні, а також щодо невиплати їй пенсії з 11.07.2022 року. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом повідомив позивача, що переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а відтак підлягає застосуванню при обчисленні пенсії позивача показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки. На звернення позивача до відповідачів з заявою про порушення шляхом проведення перерахунку такий перерахунок здійснено не було, що стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.
Представник відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Одеській області, який уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 01.08.2022 року. Пенсія позивачу перерахована з урахуванням страхового стажу роботи 35 років 05 місяців врахованого по 31.03.2012 (коефіцієнт заробітної плати складав 1,65519). Розмір пенсії позивача з 01.03.2023 року складає 4432,79 грн, в т.ч.:4367,19 грн - основний розмір пенсії та 65,60 грн - доплата за понаднормовий стаж. У випадку позивача має місце переведення з одного виду пенсії на інший. Враховуючи викладені обставини в їх сукупності застосування показника середньої заробітної плати в розмірі 6186,32 грн для перерахунку пенсії та дії Головного управління є правомірними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задоволений.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачено страхові внески за 2019 -2021 роки при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 (10846,37 грн) з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 11.07.2022 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев'ять грн 44 коп.).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев'ять грн 44 коп.).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА
ОСОБА_1 з 01.09.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Позивачу з 01.09.2010 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
01.09.2017 року пенсія за вислугу років позивачу була припинена у зв'язку з працевлаштуванням позивача на роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
01.08.2022 року позивач у зв'язку з досягненням пенсійного віку звернулась до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Одеській області, який уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 01.08.2022 року.
За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення №932390154813 від 03.08.2022 року про призначення позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та при обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Представник позивача з адвокатським запитом звернувся до відповідачів щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки при її обчисленні та з яких підстав допускається бездіяльність у вигляді незастосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019 - 2021 роки при її обчисленні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 15.02.2023 року №100-0202-8/22297 повідомив позивача, що станом на лютий 2023 року страховий стаж становить 35 років 5 місяців 21 день, коефіцієнт стажу складає 0,35417. Заробітна плата визначена за період з 01.07.2000 по 31.03.2022. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески застосована в розмірі 6186,32 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,66519, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 10301,10 грн (6186,32 х 1,66519). Розмір пенсії за віком з надбавками становить 3714,05 грн, де: 3648,45 грн розмір пенсії (10301,40 х 0,35417), 65,60 грн доплата за понаднормовий стаж (за 5 років).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 14.03.2023 року повідомив позивача, що рішенням №932390154813 від 03.08.2022 року позивача переведено на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів із застосування при обчисленні пенсії позивача показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням її пенсії за віком (за 2019-2021) є протиправними, а тому позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Отже Законом №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до пунктів 2-1, 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
За приписами частини 2 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058 визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу наведених норм вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, яка призначена саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії може бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058 викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.
В постановах Верховного суду від 10.07.2018 року у справі № 520/6808/17, від 19.12.2018 року у справі № 577/5248/16-а зазначено, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При такому переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Водночас, у випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон №1058, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вперше. В таких випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, отримуючи пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення» позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому, призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2022 році відбулось вперше.
Отже, дії відповідача щодо використання показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки при призначенні пенсії у 2022 році за Законом № 1058 є протиправними.
Так колегія суддів зазначає, що пенсія, як легітимне очікування у відповідності до низки рішень Європейського суду з прав людини становить право власності позивача, захист якого гарантується Протоколом 1 до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з моменту звернення, з 11 липня 2022 року; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, з 11 липня 2022 року.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В.Вербицька