П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8252/23
Головуючий в І інстанції: Свида Л.І.
Дата та місце ухвалення рішення: 07.06.2023 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагніт ЛТД» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагніт ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагніт ЛТД» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 5348/15-32-07-07-23 від 03.04.2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 24.02.2023 року № 1160-п та направлень від 27.02.2023 року, відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1. пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. б) пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням податкової інформації НБУ, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, надісланої ДПС листом від 02.01.2023 року № 29/7/99-00-07-05-01-07, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагніт ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 15.11.2021 року № 15112021 (дата здійснення операції - 20.05.2022 року, 23.05.2022 року), за період з 15.11.2021 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 4540/15-32-07-07-18 від 16.03.2023 року.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Автомагніт ЛТД» (покупець) укладено контракт № 15112021 від 15.11.2021 року з компанією Eastern Express FZE, Об'єднані Арабські Емірати (продавець), відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець придбає запасні частини, масла, технічні рідини, аксесуари та супутні товари до дорожніх транспортних засобів, з метою ввезення та подальшого продажу в Україні, у кількості та за ціною, що вказується в інвойсі на партії товару, що поставляються, загальна вартість контракту складається із сум виставлених продавцем та оплачених покупцем інвойсів, поставка товару здійснюється на умовах СІР Одеса (Інкотермс 2010).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 22.11.2022 року до контракту № 15112021 від 15.11.2021 року сторони зазначили, що можливе повернення передоплати від третьої сторони.
На виконання умов контракту № 15112021 від 15.11.2021 року надійшов товар на адресу позивача за митними деклараціями, оформленими в режимі «ІМ40» на загальну суму 40161,94 дол. США (1158444,21 грн.), у т.ч.: № UA500490/2022/001666 від 18.02.2022 року на суму 17268,12 дол. США (488687,80 грн.); № UA500490/2022/002029 від 26.03.2022 року на суму 22893,82 дол. США (669756,41 грн.).
При оформленні МД № UA500490/2022/002029 від 26.03.2022 року у рядку « 4100» графи 44 «Додаткова інформац./Подані документи/Сертифікати і дозволи» зазначено номер та дату контракту 23072019 від 23.07.19 замість 15112021 від 15.11.21.
ТОВ «Автомагніт ЛТД» надана модифікована МД № UA500490/2022/002029 від 26.03.2022 року із внесеними змінами до рядка « 4100» графи 44 МД - зазначено контракт 15112021 від 15.11.2021 року.
ТОВ «Автомагніт ЛТД» з поточного рахунку № НОМЕР_1 здійснило оплату на користь нерезидента в сумі 299608,79 дол. США (8765025,19 грн.), а саме: 20.05.2022 року - 148211,90 дол. США (4335924,31 грн.) - граничний термін отримання товару - 15.11.2022 року; 23.05.2022 року - 151396,89 дол. США (4429100,88 грн.) - граничний термін отримання товару - 18.11.2022 року.
Станом на 18.11.2022 року рахується дебіторська заборгованість у сумі 259446,85 дол. США (9487608,07 грн.).
У зв'язку з неможливістю виконання умов по контракту № 15112021 від 15.11.2021 року сторони домовилися повернути передоплату в сумі 259446,85 дол. США, яка відповідно до додаткової угоди № 1 від 22.11.2022 року до контракту № 15112021 від 15.11.2021 року була повернута нерезидентом RAND ANNA EOOD (Болгарія) у сумі 259446,85 дол. США (9568114,06 грн.), які 05.12.2022 року були зараховані на поточний рахунок позивача фактично з порушенням термінів розрахунків щодо платежу від 20.05.2022 року у сумі 108049,96 дол. США на 20 календарних днів та щодо платежу від 23.05.2022 року у сумі 151396,89 дол. США на 17 календарних днів.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п. 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», в частині несвоєчасного надходження товару по контракту № 15112021 від 15.11.2021 року, укладеного з нерезидентом «Eastern Express FZE» (Об'єднані Арабські Емірати), в загальній сумі 259446,85 дол. США, в т.ч.: щодо платежів від 20.05.2022 року у сумі 108049,96 дол. США - на 20 календарних днів; від 23.05.2022 року у сумі 151396,89 дол. США - на 17 календарних днів.
На підставі акту перевірки № 4540/15-32-07-07-18 від 16.03.2023 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 5348/15-32-07-07-23 від 03.04.2023 року, яким до ТОВ «Автомагніт ЛТД» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства, у розмірі 519429,13 грн.
На думку позивача, перевірка була призначена та проведена усупереч законодавчій забороні (мораторію), оскільки дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не завершилася.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на відсутність правових підстав у відповідача на проведення перевірки, що має наслідком протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими та безпідставними, здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства, оскільки право податкового органу на проведення перевірки в даному випадку було визначене пп. б) пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.
Так, колегія суддів зазначає, що у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. ВС у вказаній справі дійшов висновку, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, згідно яких, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, у вказаній постанові ВП ВС визначено, що підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 14 січня 2021 року у справі № 804/388/16, від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 826/16212/18, від 25.01.2022 року у справі № 520/845/2020, від 10 травня 2022 року у справі № 460/828/19, відсутність законних підстав для проведення документальної планової/позапланової перевірки (правова підстава) має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.
Колегія суддів підкреслює, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Таким чином, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 520/845/2020 та від 04 травня 2022 року у справі № 120/6683/20-а.
В свою чергу, зокрема, у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням цього, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення.
У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом.
Податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.
Такі висновки колегії суддів обґрунтовані сталою та послідовною практикою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 820/609/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/11034/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 320/6463/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 804/3329/15, від 21 січня 2021 року у справі № 821/845/18, від 17 січня 2022 року у справі № 826/2583/18, від 04 травня 2022 року у справі № 1.380.2019.002258, від 18 травня 2022 року у справі № 240/3290/21.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що суд має спочатку надати оцінку підставам позову в частині порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, за наслідками якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та установлені обставини щодо протиправності призначення та проведення перевірки є наслідком визнання протиправними її результатів.
Водночас, вирішуючи справу, судом першої інстанції дотримані наведені вимоги КАС України, враховано практику Верховного Суду та надано оцінку підставам позову щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи позивача щодо незаконності податкової перевірки і як наслідок наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за її результатами, не знайшли свого підтвердження, з огляду на викладене.
Згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, та мають право: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок, визначені ст. 78 ПК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
З огляду на викладене, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до ПК України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Також, згідно вказаного пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020 року, № 500 від 17.06.2020 року, № 641 від 22.07.2020 року, № 760 від 26.08.2020 року, № 956 від 13.10.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 року, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року.
Висновки щодо застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 14 грудня 2022 року у справі № 200/3668/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 540/5445/21.
Так, Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрання чинності 17.03.2022 року) дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.
В контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що документальна позапланова перевірка позивача була призначена наказом ГУДПС в Одеській області від 24.02.2023 року № 1160-п та проведена в період з 06.03.2023 року по 10.03.2023 року.
За встановлених у справі обставин та наведеного правового регулювання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відхилені доводи позивача, що спірна перевірка проведена в період дії мораторію на проведення податкових перевірок на період карантину, який закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, оскільки пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрання чинності 17.03.2022 року) дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України, а тому, оскільки дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», підстави для незастосування наведених вимог чинного законодавства у суду відсутні.
Також, згідно абзацу першого пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрання чинності 27.05.2022 року) установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
В свою чергу, у відповідності до вимог абзацу третього підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону № 2719-IX від 03.11.2022 року (набрання чинності 25.11.2022 року), тобто, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Згідно обставин даної справи, на підставі наказу від 24.02.2023 року № 1160-п та направлень від 27.02.2023 року, відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1. пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. б) пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням податкової інформації НБУ, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, надісланої ДПС листом від 02.01.2023 року № 29/7/99-00-07-05-01-07, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагніт ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 15.11.2021 року № 15112021 (дата здійснення операції - 20.05.2022 року, 23.05.2022 року), за період з 15.11.2021 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо призначення та проведення оскаржуваної перевірки відповідають наведеним вимогам ПК України.
На підставі наведеного у сукупності, з огляду на те, що єдиною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем визначені обставини щодо проведення перевірки в період дії мораторію на проведення податкових перевірок на період карантину, який закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрання чинності 17.03.2022 року) дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану, та відповідачем проведено спірну перевірку на підставі пп. б) пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагніт ЛТД» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 16.10.2023 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька