ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 жовтня 2023 року Справа № 280/1276/23
Окрема думка
судді Третього апеляційного адміністративного суду Дурасової Ю.В.
стосовно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №280/1276/23
за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2
до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Користуючись правом на окрему думку, наданим частиною 3 ст. 34 КАС України, вважаю за необхідне висловити наступні думки щодо постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі № 280/1276/23.
На мою думку при розгляді апеляційної скарги у справі №280/1276/23 та прийнятті постанови від 11.10.2023 року - були підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, та, як наслідок, залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Виклад обставин справи:
Позивачка ОСОБА_1 як мати неповнолітнього ОСОБА_2 , який досяг віку 14 років, у лютому 2023 звернулася до відповідача із заявою про видачу неповнолітньому ОСОБА_2 паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року. Проте, листом від 15.02.2023, відповідач повідомив позивачку, що наразі через зупинені строки надання адміністративних послуг та відсутність бланків паспортів, зупинено строки оформлення та видачі паспорта громадянина відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, розгляд заяв про оформлення та видачу паспортів громадянина України зразка 1994 року поновиться у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану в Запорізькій області. Позивачка вважає протиправними дії відповідача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки від 07.02.2023 з прийняттям відповідного рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що зупинення відповідачем розгляду заяви про видачу паспорту у формі книжечки до припинення воєнного стану, порушує право неповнолітнього ОСОБА_2 , який має право на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не досліджено докази та не надано оцінку наявності у неповнолітнього ОСОБА_2 , оформленого за допомогою засобів ЄДДР, паспорт громадянина України для виїзду за кордон дійсного до 25.05.2025 року, що має електронний носій. При оформленні заяви-анкети ОСОБА_1 надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. Зазначає, що оскільки позивачем вже надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним адміністративним позовом, то відсутні підстави для застосування висновків Великої Палати верховного Суду у справі№806/3265/17 від 19.09.2018, та вказує на застосування судової практики, що викладена в постанові Верховного Суду у справі №380/5977/21 від 08.06.2023.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 року рішення суду першої інстанції - скасовано, та відмовлено в задоволенні позову.
Свою позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що видача паспорту громадянина України у формі книжечки є виключенням та передбачає наявність судового рішення. ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що дійсний до 25.05.2025 року, що містить електронний носій. Вперше, 13.05.2021 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 , яка є його законним представником, подав до міграційної служби заяву-анкету, в якій надав згоду на обробку персональних даних та просив внести до ЄДДР інформацію. Персональні дані щодо ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєний унікальний номер запису в реєстрі, тому суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки у 2021 році була надана згода на обробку персональних даних, то відсутні порушення Закону України «Про обробку персональних даних».
Вважаю, що скасування рішення суду першої інстанції, яким було частково задоволено позов та зобов'язано відповідача розглянути заяву від 07.02.2023 про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, призвело до порушення ряду норм законодавства України, а саме:
- ст. 3, 8, 24, 32 Конституції України;
- ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»,
- ч.5 ст.242 КАС України.
На мою думку, з урахуванням вищезазначених норм та висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 спростовуються висновки суду апеляційної інстанції у справі №280/1276/23, щодо відсутності порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Так, позивачка, як законний представник свого неповнолітнього сина звернулася до відповідача з заявою від 07.02.2023 року про видачу паспорта в формі книжечки.
Натомість відповідач зупинив розгляд такої заяви до припинення воєнного стану на території України, посилаючись на норми постанови КМУ №165.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає правомірними дії відповідача щодо зупинення розгляду заяви про видачу паспорту у формі книжечки до припинення воєнного стану.
З такою позицією суду апеляційної інстанції я погодитися не можу.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 від 19.09.2018 року дійшла висновку, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорту у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 від 19.09.2018 року встановила, що паспорт громадянина України у формі книжечки може бути виданий на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26.06.1993 №2503-ХІІ.
Також, я не погоджуюся з висновком суду апеляційної інстанції, що паспорт у формі книжечки може бути виданий лише з 16-ти літнього віку, оскільки це протирічить частині 2 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», в якій зазначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-ти річного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
На мою думку зупинення відповідачем розгляду заяви про видачу паспорту у формі книжечки до припинення воєнного стану спричиняє певні негативні наслідки для особі, що досягла 14-ти літнього віку та яку Закон зобов'язує одержати паспорт.
Також вважаю, що одержання згоди на обробку персональних даних у 2021 році (при одержанні паспорту для виїзду за кордон) не є підставою для обробки персональних даних у 2023 році, оскільки такої згоди на обробку персональних даних у 2023 році відповідачу не було надано (водночас, позивач не просив вилучати таку інформацію з відповідного реєстру).
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Отже, вказаною конституційною нормою не допускається збирання інформації про особу без згоди особи.
Статтею 24 Конституції України визначено, що не може бути привілеїв та обмежень за будь-якими ознаками.
На мою думку відповідачем допущено обмеження права неповнолітнього ОСОБА_2 щодо отримання паспорту громадянина України у встановлений Законом строк, що свідчить про дискримінацію.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства.
Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Оскільки бажання позивача отримати паспорт громадянина України в формі книжечки не містить будь-якої загрози національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, то обмеження особи щодо реалізації її права на отримання паспорту у формі книжечки є протиправним.
Водночас, протиправними є дії відповідача щодо зупинення відповідачем розгляду заяви про видачу паспорту у формі книжечки до припинення воєнного стану в Україні.
При цьому, оскільки позивачем у 2023 році не надано згоди на обробку інформації, то збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя, що порушує вимоги ст. 32 Конституції України.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Вважаю, що з урахуванням вищезазначених норм Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 від 19.09.2018 року наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов, - без змін.
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Ю. В. Дурасова