МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 р. № 400/484/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності неправомірною,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у несвоєчасному розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення за сімейним станом;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень, понесені позивачем внаслідок несвоєчасного розгляду рапорту командуванням військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену неправомірною бездіяльністю командування військової частини НОМЕР_1 , у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено строк розгляду його рапорту про звільнення з військової служби через, що позивач повинен був звільнитись з військової служби раніше. Через несвоєчасне звільнення позивач поніс матеріальні витрати на професійну правничу допомогу та моральну шкоду.
Позовна заява залишалась без руху від 30.01.2023.
Ухвалою від 13.02.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що перший рапорт позивачем подано не з повним пакетом документів, які б підтверджували підстави для його звільнення, у зв'язку з чим йому і було запропоновано надати документи належним чином засвідчені, в подальшому позивачем подано повторно рапорт з усіма документами, який було передано на розгляд за належністю до військової частини НОМЕР_2 і за результатами розгляду видано наказ про звільнення позивача з військової служби в порядку та строки визначені чинним законодавством України. Щодо решти вимог, то відповідач зазначив, що вони є недоведеними.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ним повністю підтримано позовні вимоги.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив адвоката, в яких заперечив обґрунтування представника позивача та просив відмовити у задоволенні позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд дослідив матеріали справи, встановив наступне.
Позивач проходив військову службу з 09.05.2022 по 03.06.2022 на посаді курсанта військової частини НОМЕР_3 . В подальшому з 04.06.2022 позивача зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_4 у званні матроса на посаді водія взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 № по особовому складу позивача увільнено від займаної посади, виключено зі списків особового складу частини та Збройних Сил України. Підставою став наказ командира військової частини НОМЕР_2 о/с від 19.12.2022 № 188-Рс та рапорт матроса від 02.01.2023 № 31.
Позивач вважаючи, що розгляд його рапорту на звільнення розглянуто не у строк визначений законодавством України, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні, в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено? ? Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543).
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ(надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно підпункту г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час воєнного стану): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Так, позивач 03.09.2022 подав до командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової частини за сімейними обставинами, у зв'язку з поганим станом здоров'я матері, яка потребує постійного стороннього догляду.
З матеріалів справи вбачається, що до рапорту позивачем не було надано документів, які б підтверджували підставу для звільнення з служби, про що відповідачем повідомлено позивача.
20.09.2022 позивач долучив до вищезазначеного рапорту документи, але вони не були засвідчені належним чином, а також 18.10.2022 позивачем не усунуто повністю недоліків долучених до рапорту документів. З пояснень відповідача вбачається, що не надання належним чином засвідчених копій документів позивачем унеможливило вирішення питання по суті.
01.12.2022 позивачем подано новий рапорт про звільнення, який 06.12.2022 передано за належністю до військової частини НОМЕР_2 для розгляду.
19.12.2022 командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ про звільнення позивача з військової служби.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 № по особовому складу позивача увільнено від займаної посади, виключено зі списків особового складу частини та Збройних Сил України. Підставою став наказ командира військової частини НОМЕР_2 о/с від 19.12.2022 № 188-Рс та рапорт матроса від 02.01.2023 № 31.
Спірним у даній справі є строк розгляду рапорту позивача про звільнення.
В п. 7ст. 26 Закону №2232 вказано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Положенням про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ та Законом України « Про військовий обов'язок і військову службу» строки розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця не передбачені та є певна прогалина в законодавстві.
Тільки Інструкцією з діловодства та документування управлінської інформації в електронній формі в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі України, затверджену Наказом МО України № 370 від 26.07.2018 п.7.11 передбачено, що документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міноборони (Генеральному штабі) або структурному підрозділі, до якого надійшов документ.
Крім того, цей же термін розгляду встановлено і загальними нормами цивільного законодавства, зокрема Закону України “Про звернення громадян”.
Тому суд вважає за можливе застосувати ці строки (30 днів) для розгляду рапорту про звільнення.
Посилання позивача щодо застосування строків відповідно до п. 213 Положення про проходження громадянами України війькової служби у бройних Силах України, судом не приймається, оскільки позивач не є військовим строкової служби і зазначений пункт не стосується спірних правовідносин.
Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, позивача звільнено на підставі наказів від 19.12.2022 та 02.01.2023, рапорт подано ним 01.12.2022, який передано за належністю розгляду до військової частини НОМЕР_2 06.12.2022, відтак суд не вбачає порушення строку розгляду рапорту позивача.
Щодо рапорту позивача про звільнення, поданого 03.09.2022, то зазначений рапорт був поданий без дотримання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а саме ненадання позивачем оригіналів чи належним чином звірених документів до рапорту, що підтверджують підстави для звільнення.
Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення за сімейним станом.
При цьому, суд зазначає, що позивачем також не було обґрунтовано яким чином, на його думку несвоєчасне звільнення, порушує його права, враховуючи, що на час звернення до суду з даним позовом він був звільнений з військової служби.
Решта позовних вимог, також не підлягає задоволенню, оскільки є похідними і недоведеними позивачем.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо його розподілу судом не вирішується.
Судові витрати у вигляді правничої допомоги, заявлені позивачем в сумі 15 000 грн стягненню з відповідача не підлягають через відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ,54003 26614165) про визнання бездіяльності неправомірною, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов