КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року 320/28308/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року та з січня 2020 року на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №BCЗ/3124, №BCЗ/3125, без обмеженням максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №BCЗ/312, №BCЗ/3125, виходячи з 77% грошового забезпечення за окладом судді апеляційного суду, з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року, що становить: посадовий оклад - 31696,50 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 16588,25 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 32347,08 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 4754,00 грн.; премія - 27575,95 грн., а з січня 2020 року за окладом судді апеляційного суду, що становить: посадовий оклад - 131375,00 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 66427,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 129533,60 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 19706,25 грн.; премія - 114296,25 грн., без обмеження пенсії максимальним розміром, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та з урахуванням проведених раніше пенсійних виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру його пенсії максимальним розміром, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Станом на 17.10.2023 відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній просив відхилити відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Вказана відповідь на відзив вмотивована тим, що відповідач на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №ВСЗ/3124 та №ВСЗ/3125 повинен провести перерахунок його пенсії, виходячи з 77% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з листопада 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З метою здійснення належного перерахунку пенсії позивача, на виконання судових рішень, а саме рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 №640/242/21 та відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, на підставі довідок, наданих Апеляційним судом м. Києва від 08.10.2020 №128/0403/20 та №129/0403/20, ОСОБА_1 було отримано довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВСЗ/3124 та №ВСЗ/3125 від 27.10.2022 про розмір його грошового забезпечення за окладом судді апеляційного суду для перерахунку пенсії з 05.03.2019 по 31.12.2019 який становив: посадовий оклад - 31696,50 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 16588,25 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 32347,08 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 4754,00 грн.; премія - 27575,95 грн., а розмір грошового забезпечення з січня 2020 року становив: посадовий оклад - 131375,00 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 66427,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 129533,60 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 19706,25 грн.; премія - 114296,25 грн.
Зазначені довідки від 27.10.2022 №ВСЗ/3124 та від 27.10.2022 №ВСЗ/3125 були надіслані Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Додатково, 17 листопада 2022 року позивач самостійно звернувся із заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та надіслав копії довідок від 27.10.2022 №ВСЗ/3124 та від 27.10.2022 №ВСЗ/3125.
Однак, не зважаючи на вказане, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі таких довідок відповідний перерахунок пенсії не здійснило.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом та відповідно рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №320/3731/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням даних, зазначених у довідках Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВСЗ/3124 та № ВСЗ/3125 від 27 жовтня 2022 року про розмір грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 з врахуванням даних, зазначених у довідці Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №ВСЗ/3124 про розмір грошового забезпечення, а з 01 січня 2020 року з врахуванням даних, зазначених у довідці Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №ВСЗ/3125 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
У червні 2023 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №320/3731/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії позивача.
Проте, під час проведення такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було обмежено розмір його пенсії максимальним у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, про що було повідомлено листом від 09.06.2023 №19691-18527/О-02/8-2600/23.
З огляду на вказане, оскільки такими діями відповідача позивача протиправно позбавлено права на належний рівень пенсійного забезпечення, оскільки пенсія тривалий час не перераховується на підставі діючих норм законодавства, останній звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У відповідності до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. У той же час, під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Разом з тим, питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2023 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №320/3731/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві з 01.04.2019 на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №ВСЗ/312, №ВСЗ/3125 проведено перерахунок пенсії позивача, втім під час проведення такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві було обмежено розмір його пенсії максимальним у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У подальшому, Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), доповнено частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Таким чином, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740 грн. відповідно до Закону №911-VIII.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьома статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
У цьому контексті, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
З урахуванням викладеного, стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцію, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадках існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.12.2021, суд приходить до висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.16.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону 3668-VI.
Викладена вище позиція також в повному обсязі підтверджена постановою Верховного Суду від 17.02.2022 у справі 640/11168/20.
Отже, відповідачем протиправно під час перерахунку пенсії позивача на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №320/3731/23 застосовано обмеження максимальним розміром
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та пункту 12 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 № 449, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму роботи.
У відповідності до п.п. 8 пункту 1 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
З вищенаведених вимог чинного законодавства вбачається, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.
Таким чином, положення частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІI не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві у повному обсязі.
Крім того, позивач просив подати протягом місяця, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою ст. 382 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року та з січня 2020 року на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №ВСЗ/3124, №ВСЗ/3125 без обмеженням максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 жовтня 2022 року №ВСЗ/312, №ВСЗ/3125, виходячи з 77% грошового забезпечення за окладом судді апеляційного суду, з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року, що становить: посадовий оклад - 31696,50 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 16588,25 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 32347,08 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 4754,00 грн.; премія - 27575,95 грн., а з січня 2020 року за окладом судді апеляційного суду, що становить: посадовий оклад - 131375,00 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 66427,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 129533,60 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 19706,25 грн.; премія - 114296,25 грн., без обмеження пенсії максимальним розміром, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та з урахуванням проведених раніше пенсійних виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.