КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м.Київ № 640/21242/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 12.10.2021 №UA902080/2021/200001/1 про коригування митної вартості товарів,
- стягнути судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Черкаської митниці на користь ПП «Будпостач».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів митний орган грубо порушив вимоги ч. 3 ст. 53 МК України та протиправно витребував додаткові документи за відсутності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та вказав неправдиві дані про відсутність у нього відомостей про вартість ідентичних товарів, вчинив інші протиправні дії при прийнятті спірного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/21242/22.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/21242/22 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/21242/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.
Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
07.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.07.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 11.07.2023 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та продовжено розгляд справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 12.10.2021 №UA902080/2021/200001/1 прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправним та скасування відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ - 24267110, зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06.03.2020 між позивачем та компанією RONGLINWAH INDUSTRIAL (SHENZHEN) CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) був укладений контракт №1277, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує товари із скла згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Попередньо, 24.02.2020 для перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі в т.ч. перевізник) договір транспортного експедирування №UA00072711.
20.02.2021 продавець надав позивачу прайс листа на товари та проформу інвойс №SO2102006 на суму 70 737,72 доларів США.
16.03.2021 позивач на ім'я продавця відкрив у АТ «Альфа - банк» акредитив №UА27/202154 на суму 70 737,72 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформу інвойсі від 20.02.2021 №SO2102006.
23.07.2021 для часткової поставки товарів, зазначених у проформі інвойсі, продавець виписав на ім'я позивача комерційний інвойс №RLW2107020 на товари вартістю 31 196,16 доларів США.
22.07.2021 для вивезення зазначених у комерційному інвойсі товарів з Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №230120210011622319 за ціною 31 196,16 доларів США (14 515,2 + 16680,96).
27.07.2021 продавець передав товари перевізнику та одержав в нього коносамент №211483696, а 13.08.2021 продавець одержав сертифікат походження товарів №21C4403A2189/05385.
01.10.2021 перевізник надав позивачу рахунок на оплату транспортних витрат №5653097435 по доставці товарів з Китаю до порту Південний в Одеській області в Україні. При цьому, на запит позивача від 21.09.2021 вих. 2620/юр, перевізник листом від 21.09.2021 №478 повідомив, що він використовує глобальну операційну систему, яка містить стандартизовані реквізити, тому рахунки мають умовну назву «Попередній рахунок», який є остаточним для розрахунків.
11.10.2021 товари були доставлені із порту Південний в Одеській області до Черкаської митниці на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних СМR від 09.10.2021 №№2301 та 4255.
11.10.2021 позивач подав до відповідача митну декларацію №UA902080/2021/803028 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту) з урахуванням ціни в сумі 31 196,16 доларів.
До митної декларації №UA902080/2021/803028 декларант додав документи для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:
- Контракт від 06.03.2020 №1277, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією RONGLINWAH INDUSTRIAL (SHENZHEN) CO., LTD (Китай);
- Прайс лист компанії RONGLINWAH INDUSTRIAL (SHENZHEN) CO., LTD (КИТАЙ) від 20.02.2021;
- Комерційний інвойс від 23.07.2021 №RLW2107020;
- Сертифікат походження від 13.08.2021 №21C4403A2189/05385;
- Коносамент від 27.07.2021 №211483696;
- Акредитив від 16.03.2021 №UА27/202154 у АТ «Альфа - банк» на ім'я продавця;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711;
- Рахунок на оплату транспортних витрат від 01.10.2021 №5653097435;
- Міжнародні товарно-транспортні накладні СМR від 09.10.2021 №№2301 та 4255.
Підтвердженням надання вказаних документів до митного органу є відомості у графі 44 митної декларації та відомості, що вказані відповідачем у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів № UA902080/2021/00094.
11.10.2021 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №804662, у якому витребував додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- копію митної декларації країни відправлення.
12.10.2021 за №1210/21-1 позивач направив відповідачу відповідь на електронне повідомлення №804662, до якої додав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту), а саме:
- Попередній рахунок-фактура від 01.10.2021 №5653097435 на оплату транспортних витрат з підписами посадових осіб ТОВ «Мерск Україна Лтд» та печаткою підприємства;
- Платіжне доручення ПП «Будпостач» від 12.10.2021 №1493 про оплату товариству «Мерск Україна Лтд» послуг за рахунком-фактурою від 01.10.2021 №5653097435 за вказане перевезення товарів;
- Лист приватного підприємства «Будпостач» до ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 21.09.2021 вих. 2620/юр щодо «попереднього» рахунку-фактури на оплату транспортних витрат по доставці товарів до України;
- Відповідь ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 21.09.2021 №478 що попередні рахунки є остаточними;
- Банківський документ (акредитив) від 16.03.2021 № ІА27/202154 з печаткою АТ «Альфа-банк»;
- Виписки з бухгалтерської документації щодо реалізації приватним підприємством «Будпостач» ідентичного товару за видатковими накладними від 08.10.2021 №15000010308, від 11.10.2021 №13000013843, від 11.10.2021 №КРО00113592;
- Митну декларацію країни відправлення з перекладом;
- Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару - Звіт від 11.10.2021 №127 Юридичної компанії «Правозахист Україна»;
- Витяг з сайту «Алібаба» (Китай) про вартість ідентичних товарів в Китаї.
Крім цього, у цій відповіді від 12.10.2021 за №1210/21-1 на електронне повідомлення №804662 позивач вказав:
- Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - не укладався;
- Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - платежі не здійснювалися.
- Поставка товарів здійснюється без посередників, за прямим контрактом.
12.10.2021 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості UA902080/2021/200001/1, у якому при корегуванні взяв за основу митну вартість 1,25 доларів США за 1 кг подібного посуду, оформленого 15.07.2021 за митною декларацією №UA500130/2021/201322. В результаті визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів було збільшено митні платежі: мито на 14 409,29 грн., ПДВ на 31 700,44 грн., всього у сумі 46 109,73 грн.
12.10.2021 відповідач направив позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, якою відмовив у митному оформленні товарів, заявлених за митною декларацією №UA902080/2021/803028.
12.10.2021 позивач подав відповідачу митну декларацію, якій був присвоєний номер UA902080/2021/803075, для випуску у вільний обіг товарів за митною вартістю визначеною відповідачем та надмірно сплатив митні платежі: мито на 14 409,29 грн., ПДВ на 31 700,44 грн., всього у сумі 46 109,73 грн.
18.11.2021, не погоджуючись з спірним рішенням та на виконання вимог ч. 8 ст. 55 МК України, позивач направив відповідачу листа №2686/юр, до якого приєднав додаткові документи, а саме:
- Засвідчений Свідоцтвом від 26.10.2021 №214415В0/003270 Міжнародної торгової палати Китаю комерційний інвойс від 23.07.2021 №RLW2107020, що підтверджує ціну товару 31 196,16 дол. США;
- Засвідчену Свідоцтвом від 26.10.2021 №214415В0/003271 Міжнародної торгової палати Китаю митну декларацію країни відправлення №230120210011622319, що підтверджує ціну товару 31 196,16 дол. США .
02.12.2021 за вих. № 7.27-1/15-02/13/2439 відповідач направив позивачу листа, яким зробив висновок, що декларантом не усунуто причини корегування митної вартості та відмовив у визнанні заявленої митної вартості при розгляді наданих позивачем додаткових документів.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржив рішення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу , який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митному органу.
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).
Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом , та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, у позові позивач посилається на ті обставини, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а тому протиправно вчинив наступні дії, направлені на прийняття рішення про коригування митної вартості.
За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
При цьому позивач у позові також посилається на правову позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18, згідно з якою наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів; Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як стверджує позивач, у електронному повідомленні від 11.10.2021 № 804662, як і в рішенні про коригування митної вартості, відповідач не навів обґрунтованих доказів, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, отже протиправно витребував додаткові документи, а тому в митниці було відсутнє право вчиняти наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості товарів.
Як вбачається зі змісту гр. 33 оскаржуваного рішення, в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до ч. 5 ст. 54, ч. 1,4 статті 337, 320 Митного кодексу України відповідач прийшов до висновку, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, а саме:
- до митного оформлення надано «попередній» рахунок-фактуру, щодо транспортних витрат. Згідно зазначеного «попереднього» рахунку-фактури, вказано умови оплати «до 25 жовтня 2021». Надання «попереднього» рахунку-фактури свідчить про можливу наявність кінцевого рахунку, відповідно до якого буде здійснено оплату за надані послуги з перевезення вантажу, також до митного оформлення не надано документального підтвердження щодо оплати за зазначені послуги. Наданий «попередній» рахунок-фактура не містить відміток особи що видала рахунок (відсутні підписи та відтиски ТОВ «Мерск Україна Лтд»). Тобто, декларантом документально не підтверджено складові митної вартості, зокрема витрати понесені покупцем на доставку товарів до митного кордону України;
- в наданому до митного оформлення банківському документі від 16.03.2021 № ІА27/202154 відсутні відмітки особи, що його видала;
- в наданому до митного оформлення прайс-листі та рахунку-проформі зазначені інші умови поставки, ніж заявлено у МД.
Вказані підстави для витребування додаткових документів також були зазначені відповідачем в електронному повідомленні від 11.10.2021 №804662.
Також, гр. 33 оскаржуваного рішення зазначені інші підстави для витребування додаткових документів, які не були зазначені в електронному повідомленні від 11.10.2021 №804662, а саме:
- Наданий до митного оформлення акредитив та рахунок-проформу неможливо ідентифікувати з задекларованою партією товарів;
- В комерційному інвойсі відсутня інформація на яких умовах, щодо оплати, імпортовано задекларовану партію товару.
Як встановлено судом, твердження митного органу про те, що до митного оформлення надано «попередній» рахунок-фактуру, щодо транспортних витрат та що надання «попереднього» рахунку-фактури свідчить про можливу наявність кінцевого рахунку, спростовується тими обставинами, що 12.10.2021 за №1210/21-1 до прийняття рішення позивач направив відповідачу відповідь на електронне повідомлення від 11.10.2021 №804662, до якої додав лист перевізника ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 21.09.2021 №478 про те, що перевізник використовує глобальну операційну систему, яка містить стандартизовані реквізити, тому рахунки мають умовну назву «Попередній рахунок», який є остаточним для розрахунків.
Щодо відомостей в електронному повідомленні та рішенні про те, що згідно зазначеного «попереднього» рахунку-фактури, вказано умови оплати до 25 жовтня 2021 року, проте до митного оформлення не надано документального підтвердження щодо оплати за зазначені послуги, то вказані обставини спростовуються тими обставинами, що станом на 11.10.2021, коли відповідач надав електронне повідомлення та станом на 12.10.2021, коли було прийняте рішення про коригування митної вартості, строк оплати не наступив.
До того ж, 12.10.2021 за №1210/21-1 до прийняття спірного рішення позивач направив відповідачу відповідь на електронне повідомлення від 11.10.2021 №804662, до якого додав платіжне доручення позивача від 12.10.2021 №1493 про оплату товариству «Мерск Україна Лтд» послуг за рахунком-фактурою від 01.10.2021 №5653097435 за вказане перевезення товарів.
Також судом встановлено, що відомості в електронному повідомленні та рішенні про те, що наданий «попередній» рахунок-фактура не містить відміток особи що видала рахунок (відсутні підписи та відтиски ТОВ «Мерск Україна Лтд»), спростовуються тими обставинами, що 12.10.2021 за №1210/21-1 до прийняття рішення позивач направив відповідачу відповідь на електронне повідомлення від 11.10.2021 №804662, до якого додав попередній рахунок-фактура від 01.10.2021 №5653097435 на оплату транспортних витрат з підписами посадових осіб ТОВ «Мерск Україна Лтд» та печаткою підприємства.
Щодо твердження відповідача про те, що в наданому до митного оформлення банківському документі від 16.03.2021 № ІА27/202154 відсутні відмітки особи, що його видала, то 12.10.2021 за №1210/21-1 до прийняття рішення митниці позивач направив відповідачу відповідь на електронне повідомлення №804662, до якого додав банківський документ від 16.03.2021 № ІА27/202154 з печаткою АТ «Альфа-банк».
Щодо твердження відповідача про те, що в наданому до митного оформлення прайс-листі та рахунку-проформі зазначені інші умови поставки, ніж заявлено у МД, то умови поставки у митній декларації відповідають відомостям про умови поставки, що зазначені в інвойсі, коносаменті, рахунку перевізника. Крім цього, у всіх документах, в тому числі в прайс-листі та рахунку-проформі зазначені умови поставки FOB згідно з Інкотермс.
Щодо відомостей у гр.33 рішення, які не були зазначені в електронному повідомленні від 11.10.2021 №804662, як підстави для витребування додаткових документів, а саме, що надані до митного оформлення акредитив та рахунок-проформу неможливо ідентифікувати з задекларованою партією товарів, а в комерційному інвойсі відсутня інформація на яких умовах, щодо оплати, імпортовано задекларовану партію товару, то суд звертає увагу на наступні обставини.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18.
Так само, у пункті 1.3 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 визначено, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Встановлені судом обставини також вказані позивачем в адміністративному позові, проте при подачі відзиву на позов відповідач не спростував вказані доводи.
Судом також встановлено, що згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення, відповідач вказав, що митну вартість визначив за ціною договору щодо подібних товарів. За основу взято рівень митної вартості 1,25 дол. США/кг, подібного товару оформленого у митному відношенні за МД від 15.07.2021 № UA500130/2021/201322.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з пунктом 3.2. узагальнення Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до пункту 3.4. узагальнення Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів, а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Товари згідно з комерційним інвойсом від 23.07.2021 №RLW2107020 поставляються на умовах поставки FOB порт Lianyungang (Китай) Інкотермс 2010 та мають ціну 31 196,16 доларів США.
Відповідач у спірному рішенні не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У свою чергу, будь-яке обґрунтування обрання в якості співставних операцій, що супроводжувалась саме за вищенаведеною митною декларацією (країна експортер, ціна, кількість та розпізнавальні особливості товару, застосовані Incoterms, митний режим тощо) відсутнє.
Проте, відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Судом також звернута увага на відомості в адміністративному позові про те, що відповідач у спірному рішенні вказав неправдиві дані про відсутність у митного органу цінової інформація щодо митної вартості ідентичних товарів та в результаті протиправно не визначив митну вартість товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Як стверджує позивач, доказами неправдивих відомостей у спірному рішенні є ті обставини, що відповідач 23.09.2021 оформив без зауважень на адресу позивача ідентичні товари того ж виробника за митною декларацією UA902080/2021/802581, які були переміщені через митний кордон України на підставі інвойсу від 26.07.2021 №RLW2107027 за тими ж комерційними умовами, за тими ж умовами поставки FOB правил Інкотермс, на підставі того ж контракту від 06.03.2020 №1277 та того ж прайс-листа компанії RONGLINWAH INDUSTRIAL (SHENZHEN) CO., LTD (КИТАЙ) без номера від 20.02.2021.
Підтвердженням таких доказів є відомості у графі 44 митної декларації від 23.09.2021 №UA902080/2021/802581, у якій згідно з класифікатором документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 в редакції наказу від 27.10.2020 № 642, за кодами документів зазначені ідентичні документи:
- 3014 (тобто прайс) б/н від 20.02.2021;
- 4104 (тобто контракт) №1277 від 06.03.2020.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, на момент здійснення митного контролю товарів у митного органу була цінова інформація щодо митної вартості ідентичних товарів, оформлених ним же, до того ж товари були ввезені на підставі одного контракту, прайс листа та співпадали комерційні умови та умови поставок таких товарів. Відповідач мав відомості для коригування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Отже, не застосувавши метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а визначивши митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 57 МК України що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У відзиві на адміністративний позов відповідач не спростував наявність у митного органу
цінової інформація щодо митної вартості ідентичних товарів.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що направлений відповідачем документ за своїм змістом не є відзивом, оскільки в ньому повторені відомості, що зазначені у спірному рішенні без належного спростування доводів адміністративного позову, а тому відзив не відповідає вимогам ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. У відзиві не викладено заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, відсутні посилання на відповідні докази та норми права. Таким змістом відповідач позбавив позивача можливості виконати вимоги ч. 1 ст. 163 КАС України - надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими до митниці документами; відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документів за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України; витребував у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, проте не вказав які обставини ці документи повинні підтвердити; у спірному рішенні вказав неправдиві відомості про відсутність у митного органу цінової інформації ідентичних товарів, а тому протиправно не застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 57 МК України; не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості; враховуючи, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі, відповідач не довів, що декларантом не правильно визначено митну вартість товарів.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи пдатіжним дорученням від 17.02.2022 №2719, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 12.10.2021 №902080/2021/200001/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ - 24267110, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005652, 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.