КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м.Київ № 320/28270/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 14.07.2023 №932500184882 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 01.07.2023 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 549 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС з 16.12.1986 по 31.12.1986 та з урахуванням раніше виплаченої пенсії
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має право на перерахунок пенсії, виходячи з заробітної плати одержаної за дні перебування в зоні ЧАЕС. Позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії, виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 15.12.1986 по 30.04.1988. Проте, відповідач відмовив у такому перерахунку, вказавши, що заробітна плата для обчислення пенсії врахована за 12 місяців підряд такої роботи, а тому відсутні підстави для обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати за повний календарний місяць, а саме за грудень 1986 року. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач свої правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою МСЕК серії КИЕ №046582 з 01.08.2002 позивачу довічно встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане УСЗН Броварської РДА Київської області 15.06.2020.
У період з 16.12.1986 по 31.12.1986 позивач був безпосередньо зайнятий в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС на об'єктах ІІІ та ІV енергоблоків ЧАЕС, ХОЯТ, про що свідчать довідки від 30.03.2012 №02-251, від 23.01.2020 №01-19/2020.
За роботу в зоні ЧАЕС за період з 16.12.1986 по 31.12.1986 була виплачена заробітна плата в сумі 549 крб., що підтверджується довідкою №44 від 07.02.2006.
З 01.12.2022 року учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та непрацездатним членам їхніх сімей проведено перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною показника середньої заробітної плати, який застосовується при обчисленні пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та непрацездатним членам їх сімей (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 в редакції постанови від 09.12.2021 № 1307).
11.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок пенсії з 01.12.2022 перерахунок моєї пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків за грудень 1986 року відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку зі зміною показника середньої заробітної плати, який застосовується при обчисленні пенсій по інвалідності.
За принципом екстериторіальності розглянувши заяву позивача від 11.07.2023 №6771 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло Рішення від 14.07.2023 №932500184882 про відмову у перерахунку пенсії.
Своє рішення відповідач обґрунтував тим, що заявник знаходився на роботах в зоні відчуження з 15.12.1986 по 30.04.1988. Заробітна плата для обчислення пенсії врахована за 12 місяців підряд такої роботи, а тому відсутні підстави для обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати за повний календарний місяць, а саме за грудень 1986 року.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок обчисленні пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 р.
У пункті 1 Постанови № 1210 зазначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Підпунктом 4 пункту 3 Постанови №1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4.
Разом із тим, відповідно до п. 4 Порядку №1210 якщо робота проводилася вахтовим методом, визначення тривалості роботи у зоні відчуження і заробітної плати для обчислення пенсії здійснюється виходячи з того, що одна повна вахта (не менш як 14 робочих днів підряд) вважається повним місяцем.
Судом встановлено, що у грудні 1986 року позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 16.12.1986 по 31.12.1986, тобто більше 14 днів.
Враховуючи норми Закону №796 та Порядку №1210, роботу в грудні 1986 року не можна прирівнювати до роботи вахтовим методом.
У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час 549 крб. ділиться на число відпрацьованих днів (15 днів), а одержана сума множиться на 25,4.
За приписами частини першої статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2.10 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
За змістом цього положення, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержану за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.
Позивачем була надана довідка про заробіток для обчислення пенсії №44 від 07.02.2006, яка підтверджує, що у період роботи в зоні ЧАЕС з 16.12.1986 по 31.12.1986 позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 549 крб., проте відповідачем не врахована.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 року є підтвердження заробітку первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 376/3114/17, від 26 жовтня 2018 року у справі № 576/1467/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі №529/693/17.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.
Згідно ч. 4. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Заяву з усіма необхідними документами позивачем подано 11.07.2023. За таких обставин, суд дійшов висновку, що перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена з 01 липня 2023 року.
Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01.07.2023 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 549 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС з 16.12.1986 по 31.12.1986 та з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі п.10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити адміністративний позов.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 14.07.2023 №932500184882 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 01.07.2023 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 549 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС з 16.12.1986 по 31.12.1986 та з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.